Другий кіноогляд від Артура Сумарокова на «Сихів Медіа» розповідає про фільм «Мег: Монстр глибини». З першою рецензією («Місія нездійсненна: Наслідки») можна ознайомитися тут.
Займаючись дослідженнями про існування прихованого світу на дні Маріанської западини, група вчених стикається з кровожерливою акулою-мегалодон. Для боротьби з монстром з глибин закликають Джонаса Тейлора – брутального професора палеонтології, який вже мав щастя невдалої зустрічі з акулою. Втім, боротися з глибоководним чудовиськом Джонас буде не поодинці, а в компанії з колоритною дівчиною-інженером і декілька меланхолійним вченим.
У той час як пригодницькі фільми жахів про акул відійшли від серйозної стилістики класичних «Щелеп» Спілберга і, завдяки франшизі «Акулячий торнадо», стали об’єктом масованого висміювання всіх існуючих жанрових кліше, в американському та світовому прокаті встигли вистрілити стрічки «Мілина» Хауме Коллет-Серра і «Страх глибини» Йоханнеса Робертса. Акул в кінематографі знову прийнято стало боятися і, відповідно, була справа часу поява високобюджетної студійної картини, яка б максимально акумулювала цей страх, щоб потім конвертувати його в значний студійний прибуток.
Для американського постановника Джона Тертлтауба («Скарб нації», «Феномен», «Поки ти спав») фільм «Мег: Монстр глибини» — екранізація однойменного роману-бестселера 1997 року письменника Стіва Альтена — став першим заходом на територію жанру жахів. Втім, слід внести уточнення: 150-мільйонний бюджет картини і спільна з Китаєм продукція дозволили значно пом’якшити всю ґорор-складову стрічки. Тому «Мег: Монстр глибини» хоч і має саспенс, однак річок крові і інших фізіологічних подробиць акулячого бенкету в фільмі не передбачено зовсім, і в очікувано найжорсткіші моменти камера оператора Тома Стерна сором’язливо йде, залишаючи глядачам самим фантазувати з приводу смерті того чи іншого персонажа. Занадто страшно не буде, але все-таки певне хвилювання виникне, тим більше саундтрек Гаррі Грегсона-Вільямса в потрібні моменти додає пафосу або, навпаки, допомагає глядачеві відчути весь невимовний жах від зіткнення з гігантською акулою. Звичайно ж, фільм Тертлтауб не назвеш картиною для сімейного перегляду, але і чистокровним фільмом жахів «Мег: Монстр глибини» не є.
Набагато цікавіше самої акули-мегалодону головні персонажі картини, які виявляються по-справжньому яскравими і цікавими. Джейсон Стетхем, безперечно, в черговий раз приміряє на себе роль рятівника людства, проте герой його Джонас не позбавлений самоіронії. Втім, нічого видатного в плані своїх акторських здібностей Стетхем у фільмі Тертлтауба не показує, відіграючи свого героя зі звичними для його попередніх ролей інтонаціями і відтінками. Хіба що замість терористів міжнародного масштабу об’єкт битви перемістився в підводні глибини, хоча інтелект у акули-мегалодону явно все ж більше, ніж у інших його супротивників.
Тим яскравіше виглядають персонажі другого плану, яким в картині дістаються і репліки кращі, і прописані вони в сценарії Діном Георгаріс більш багатошарово, будь це напарниця Джонаса, інженерка Джекс (Рубі Роуз), або доктор Мінвей Чжан (Уїнстон Чао). У всякому разі, другий план стрічки виглядає куди жвавіше і різноманітніше, ніж варто було очікувати від стрічки, в якій головними зірками є незворушний Джейсон Стетхем і комп’ютерна акула величезних розмірів. Втім, для літнього дозвілля у великій компанії фільм Джона Тертлтауб ідеально підходить. Тільки, звичайно, якщо Ваші друзі не бояться води і тих, хто там може жити!
