Близько 40 років у будинку “Львівводоканалу” на вулиці Стрийській, 123, проживають мешканці, які працювали роками на підприємстві. Дехто із них отримав травми на вирорбництві і вже має інвалідність. Тепер люди хочуть приватизувати свої помешкання, однак у “Львівводоканалі” їм відмовлять, оскільки, за документами, ця будівля лишень має статус гуртожитку, а насправді є адмінбудівлею, що розташована на території виробничої бази підприємства.
Як живуть люди?
Знайти гуртожиток на карті дуже складно. Тут встановлена огорожа. Сам будинок має чотири поверхи. За документами, у будівлі проживають 27 сімей.
Стан всередині потребує кращого: потрібні ремонти та значні капіталокладення. В одній із кімнат проживають разом семеро людей, із дітьми. Люди роками тут живуть і хочуть нарешті справедливого рішення, дозволу приватизувати свої кімнати.
“Спочатку ми жили тут без прописки, а згодом нас офіційно зареєстрували. Тоді були важкі часи — навіть на цукор і пральний порошок видавали талони. Діти були маленькі, а допомоги бракувало. Нам обіцяли надати житло, і ми роками чекали своєї черги, але так її і не дочекалися”,
розповідає мешканка гуртожитку Любов Іванівна.
За її словами, частина мешканців отримала квартири та виїхала, однак багато людей досі залишаються у гуртожитку. Вона згадує й історію жінки на ім’я Леся, яка залишилася сиротою після того, як її батько, працівник очисних споруд, загинув під час вибуху каналізаційного люка. Попри обіцянки надати житло, жінка й досі без свого законного куточка.
“Тут уже виросли наші діти, народилися внуки. Людям просто нікуди йти. Спочатку наш будинок навіть не мав офіційного статусу гуртожитку, але ми домоглися цього. У мене збереглася ціла папка документів — ми неодноразово зверталися з проханням приватизувати свої помешкання, однак постійно отримували відмови”,
додає Любов Іванівна.
Мешканці показують, що у гуртожитку з 1980-х років не проводили ремонт, кімнати маленькі — від 22 до 32 м². Кухня та санвузли спільні, а в будівлі немає сучасних зручностей
Жінка розповідає, що цього року ініціативна група мешканців мала зустріч з керівником “Львівводоканалу” Дмитром Ваньковичем. У 2016 році будівлі надали статус гуртожитку малосімейного типу без права приватизації, хоча мешканці із 1990-х років стояли на черзі. Тепер вони просять депутатів ЛМР втрутитися і посприяти у вирішенні їхнього питання.
“Ми не хочемо залишитися ні з чим. Тут живе багато молодих працівників “Львівводоканалу”. Ми не просто ночуємо тут — це наш дім”,
додає жінка.
Леся Коваль активно бореться за приватизацію свого помешкання, в ремонт якого вклала чимало коштів. Її батько свого часу отримав важку виробничу травму, він має інвалідність II групи.
“Я живу у цьому гуртожитку відколи себе пам’ятаю. Мій батько працював у службі енергетиків “Львівводоканалу”, але у 1990-х роках отримав важку виробничу травму та інвалідність II групи. Через стан здоров’я він був змушений залишити роботу. Нам постійно обіцяли надати житло, однак ці обіцянки так і не виконали”,
розповідає Леся Коваль.
За її словами, вона також працювала у медичній службі підприємства та роками чекала хоча б на кімнату чи квартиру. Натомість, каже жінка, черга кудись зникла.
“Люди живуть тут десятиліттями з надією, що їм дозволять приватизувати житло. Ми звертаємося у різні інстанції ще з 2013 року, але постійно отримуємо відмови. Нам пояснюють, що це нібито не житлові приміщення”,
каже вона.
Жінка розповідає, що за власний кошт ремонтувала кімнату та комунікації: замінила труби, електропроводку, двері й вікна, а також полагодила дах, який протікає. За її словами, зараз вона проживає у гуртожитку разом із донькою, бо батько через стан здоров’я потребує окремого догляду.
“Стільки грошей вкладено у ремонт, що за ці кошти вже можна було б купити квартиру. “Львівводоканал” за всі роки фактично нічого тут не зробив. Колись нам говорили, що нас переселять, адже поруч виробнича база та насосна станція. Зараз навколо — охорона, паркани й новобудови, а ми навіть не можемо облаштувати окремий заїзд. Люди платять великі суми за комунальні послуги — понад 7 тисяч гривень, але умови для проживання залишаються неналежними”,
наголошує мешканка.
Із гуртожитку вже виселили чоловіка, який працював у “Львівводоканалі” понад 20 років. Останнім часом він проживає за іншою адресою, бо вони разом із дружиною працюють уже понад 10 років двірниками комунального підприємства і повинні на світанку прибирати територію на іншій вулиці.
“Нас хочуть виселити з гуртожитку. Подали до суду, і вже є рішення про виселення мого чоловіка та сина, який тут офіційно прописаний. Ми подали апеляцію, адже вважаємо це незаконним — чоловік є пенсіонером і понад 22 роки пропрацював у “Львівводоканалі”. Зараз він уже 11 років працює двірником у комунальній службі”,
скаржиться пані Люба.
Чи вдасться людям приватизувати житло?
Депутат ЛМР Тарас Репицький озвучив про цей конфлікт на сесії міської ради 26 березня. Міський голова Львова Андрій Садовий дав доручення розібратися із цим питанням профільним посадовцям за участі директорки департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМО Оксани Пригоди та представників комісії стійкості та критичної інфраструктури.
Цього тижня відбулася виїзна зустріч. Директор ЛМКП «Львівводоканал» Дмитро Ванькович наполягає, що приватизація не можлива.
“Це не гуртожиток, це адміністративна будівля, якій надали статус гуртожитку, щоб зменшити платежі, адже електрику до 2016 року ту нараховували по статусу юридичної особи. Тому щоб мешканці платили менше за світло, як фізичні особи, ми попросили департамент, і нам пішли назустріч. Але будинок і надалі залишається адміністративною будівлею на території виробничої бази і насосної станції “Львівводоканалу”. Це не житловий фонд. Цю будівлю будували з певною метою для водоканалу. У 1985 році дозволили заселяти сюди спеціалістів, щоб вони мали де ночувати”,
пояснює директор «Львівводоканалу».
Також він закликав мешканців стати на чергу квартир від профспілки підприємства.
“Є профспілка на Зеленій, є сформована черга, підходьте, ставайте на облік на кооперативну чергу. Попередньо є можливість побудувати квартири на Тракті Глинянському та на Лазаренка. Ви маєте всі права”.
Але люди зневірені, вони чекали роками, і запитують, куди поділася черга, та чому доводиться платити за комунальні послуги по 5-7 тисяч гривень, на що Дмитро Ванькович відповів, що всі розрахунки за послуги проводять відповідно до того, скільки споживає виробнича база.
“Вам тільки часточку порахували, відповідно до метрів, і навіть не повну вартість за опалення”, додав він.
Заступник голови профільної комісії стійкості та критичної інфраструктури ЛМР Любомир Мельничук у коментарі “Сихів Медіа” наголосив, що люди, які по 40 років відпрацювали на «водоканалі», опинилися в несправедливих умовах, адже всі, хто працював на державних чи міських підприємствах, уже давно змогли приватизувати своє житло і навіть неодноразово його перепродати, тоді як ці працівники такої можливості позбавлені.
“Ми прийняли рішення зупинити процес виселення, і маємо знайти спосіб дозволити тим людям, які віддали свою молодість і життя на це підприємство, приватизувати ці квартири, а не шукати юридичні відмовки. Тим більше, це не якісь хороми, це малесенькі квартирки. І, чесно кажучи, соромно, що люди за стільки часу можуть розраховувати лише на таке житло, в таких умовах. Тому завдання депутатського корпусу – зробити максимально все, щоб люди отримали справедливе рішення”
підсумував Любомир Мельничук.
Водночас мешканці очікують, що таки зможуть отримати документи на свої маленькі кімнати:
“Для більшості з нас це не «тимчасове житло», а єдиний дім, у якому виросли наші діти, де минула більша частина нашого життя. Більшість мешкає тут понад 30–40 років і вже є людьми пенсійного віку, сумлінно сплачуючи всі комунальні послуги, утримуючи приміщення власними силами (ремонти не проводились понад 15 років, а вікна в кімнатах замінювались власним коштом). Ми не просимо нічого понад закон. Ми просимо лише дати нам можливість реалізувати наше конституційне право на житло та приватизувати ті кімнати, які роками були і залишаються нашим єдиним домом”.
Соломія Добрянська, Аліна Боровська
Фото: “Сихів Медіа”
Зазначимо, що повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мешканці гуртожитку на Стрийській хочуть приватизувати свої помешкання: у міськраді обіцяли розібратися
