30-річна Мирослава Ковбашин із Сихова понад десять років бореться за життя, за цей час вона пережила численні операції. Нещодавно жінка вирішила створити власний інтернет-магазин рослин “Жива”, який став для неї символом сили, відновлення та віри у себе. Журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалася з Мирославою про доступність у Сихівському районі, її мрії і про старт власної справи.
Розкажіть, будь ласка, про себе.
Мене звати Мирослава й мені 30 років. Я з Закарпатської області. На Сихів приїхала проходити реабілітацію після численних операцій. Вирішила залишитися у Львові. Раніше, коли я проїжджала повз це місто, то мріяла сюди переїхати й у 21 рік я таки це зробила.
З народження у мене діагноз — спинномозкова грижа. Я народилася з інвалідністю й ледь не померла. Пізніше у мене вирізали мозоль на п’ятці й занесли стафілококову інфекцію, що призвело до глибоких гнійних ран.
Останні 10 років я борюся за своє життя, перенесла багато оперативних втручань. Нещодавно мала операцію на суглоб. Мені врятували ногу, хоча мова йшла навіть про ампутацію. Але мені пощастило із лікарем: Тарас Карпінський допоміг і підтримував. Зараз мені не можна стояти й сидіти понад 3 години.
Я сама в себе є, мушу боротися, бо ще молода, все життя попереду.
Як ви оцінюєте Сихівський район у плані доступності, чи є у вас помічники?
Вже певний період часу мені допомагає мій хлопець, а ще — знайомий волонтер пан Мирослав. У плані доступності Сихівський район дуже крутий. Втім, є ділянки, де потрібна краща дорога, бо не всі крісла колісні можуть їздити, наприклад, по плитах.
Коли я приїхала до Львова, то нічого сама не вміла, навіть елементарно приготувати їжу. Потім навчилася і зараз все в плані побуту мені вдається. Єдине, що зараз до червня мені не можна ходити. Сходити в душ для мене ще те випробування, але впораємося. Все, що не вбиває, робить нас сильнішими.
Як зазвичай проходить ваш день?
Він проходить вдома. Я прокидаюся, п’ю каву і думаю про життя. Після операції я рідко буваю на вулиці. Це все не так просто. Якщо я хочу погуляти, то мені потрібно попросити у когось про допомогу. Сумненький у мене день, але я за цей час зрозуміла одну річ. Через місяць після оперативного втручання я вийшла на вулицю й все так гарно цвіло й пахло.
Я усвідомила, що ми починаємо цінувати лише тоді, коли для нас це обмежено або втрачено. У мене така життєва позиція: “вмру, але не здамся!”. Я встану й піду робити далі. І ця цінність приходить лише з часом. Шкода, що я це зрозуміла лише у 30 років.
Розкажіть, будь ласка, що вас спонукало до створення власного бренду?
Власне життя і постійна боротьба. Мій бренд пов’язаний з рослинами, бо я сама, мов та квітка, що тягнеться до сонця. Квіти можуть мати поганий ґрунт та світло, брак води, але вони все одно продовжують тягнутися вгору, як і я. Я хочу розвиватися, покращувати своє здоров’я та почати ходити.
Назвала я бренд “Жива”, бо всі ми живі, маємо мрії й схожі на квіти. Кожен з нас поєднується з якоюсь квіткою. Ми маємо жити незалежно від умов, які ті квіти. Навіть крізь бурі та страждання ми повинні посміхатися і йти далі.
Зараз я асоціюю себе з кактусом. Я також колюча й нікого до себе не підпускаю. Але варто підмітити, що кактус теж цвіте і пахне.
Ідея створити власний бренд виникла за два тижні до мого дня народження. Я прокинулася й сказала сама собі, що треба щось створити. Я маю право на життя та розвиток. Спочатку все ретельно обдумала. Розуміла, що буде важко, але, як то кажуть: “очі бояться, а руки роблять”.
Які квіти можна у вас замовити і як це зробити?
На цей час у нас можна купити декілька видів орхідей, благородний лавр та “жіноче щастя”. Ми все починали з нуля. Зараз я росту разом зі своєю аудиторією. Наш товар можна замовити у тік тоці та інстраграмі.
Найближчим часом я планую відкрити ФОП, щоб все було офіційно. Втім, у мене немає стабільної фінансової підтримки. Коли починаєш все з нуля, то бракує людини, яка б дала поштовх.
Я не хочу бути в ролі прохачки, тому я відкрила свій бренд “Жива”, аби показати, що такі люди, як я, теж можуть чогось досягнути. Однак, це дуже важко без спонсорства та підтримки.
Що для вас найскладніше у веденні власної справи?
Фінансовий та моральний внески. Потрібно зняти відео, зробити фото й створювати цікавий контент, який би сподобався людям. Я не можу цього фізично робити, бо у мене немає сил. Ми намагаємося врахувати мій фізичний стан і відзняти контент.
У тік тоці я веду ще прямі ефіри. Не кожен хоче слухати. Наприклад, на першому ефірі було 20 людей, а на третьому вже 2. Я сиджу й стараюся, а люди не замовляють. Важко також зібратися з думками.
Що вас найбільше мотивує рухатися далі?
Я сама собі мотиватор. Мене гнобили, називали прохачкою й казали, щоб я йшла працювати. Я зрозуміла, що так не має бути. Я сама себе маю мотивувати. Надіюся, що бренд буде рости та процвітати. Хочу, щоб знайшлися люди, які повірять у мене й підтримають цей проєкт.
Через 5 років я бачу “Живу” масштабним проєктом. Надіюся, що це будуть не лише онлайн-замовлення, а ми відкриємо власний маленький магазин, який буде доступний для людей на кріслах колісних. Хочу, щоб там були доступні для всіх ціни, бо не кожен може дозволи собі дорогі квіти.
Про що ви мрієте?
Першочергово я хочу відновити здоров’я, почати ходити й показати чого я варта. Моя мрія — здоров’я. Бажаю в один день просто кинути це крісло колісне й піти, навіть якщо це буде крива хода.
Тут не просто прохання тут про спільний шлях до чогось більшого: 5355 1611 6622 2695.
PayPal: kovbasin1205m@gmail.com
Соломія Добрянська
Зазначимо, що повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В УКУ презентували фотовиставку про роботу військових психологів
