Тарас Лютий входить до складу групи швидкого реагування, яка виїжджає на допомогу до людей після російських обстрілів. Власне, він надавав домедичну допомогу на місці прильотів, що сталися 24 березня. Зараз медик працює хірургом у військовому госпіталі і періодично їздить на фронт, де точиться війна за наше майбутнє. В інтерв’ю для “Ветеран Медіа” він розповів, чому цивільним необхідно знати основи домедичної допомоги, що має бути в аптечці та чому українцям потрібно набратися твердого патріотизму.
Безпека під час обстрілів та алгоритм дій
На місці прильоту часто багато людей, але мало хто діє. Під час обстрілів наш обов’язок — перебувати в укриттях або принаймні у безпечних місцях. Таких локацій у нас цілком достатньо, головне — мати свідоме бажання туди спуститися.
Якщо ж атака застала вас у приміщенні, куди стався приліт, найперше завдання — опанувати себе і врятуватися. Не варто наражати себе на зайвий ризик: не підходьте до вікон і не намагайтеся працювати «кореспондентом» для телеграм-каналів, знімаючи, що летить. Критично важливо знати правила домедичної допомоги, для цього варто пройти хоча б базове навчання. Такі курси зазвичай тривають від чотирьох годин, щоб відпрацювати навички до автоматизму. Навіть у стані паніки чіткий алгоритм дій дозволить зосередитися на головному: врятувати життя або вчасно допомогти собі.
Завжди варто пам’ятати про правило двох стін. Найчастіше це коридор або сходовий майданчик, оскільки він монолітний. Проте бажано спускатися в укриття або паркінг — місце нижче рівня землі з великою кількістю бетону. У старих панельних будинках краще спускатись донизу, тому що такий будинок, на жаль, «дуже гарно складається». Підвали ж зазвичай стримують удар, оскільки при будівництві архітектори прораховували навантаження.
Базові навички
Першочергово необхідно знати протокол TCCC — це стандарт надання допомоги, метою якого є запобігання масивній кровотечі за алгоритмом MARCH.
«Спочатку слід зупинити кровотечу та перевірити прохідність дихальних шляхів, щоб в організм надходив кисень. Також важливо забезпечити потерпілому стабільне бокове положення. Ці навички необхідні на будь-який випадок: чи то надзвичайна ситуація, чи ДТП. Усім варто відвідувати такі курси — виключно для себе. Ми знаходимо час на манікюр чи ігри, так само повинні знайти час на навчання з домедичної допомоги».
Найпоширеніші помилки
Найпоширенішою помилкою є імітація допомоги — коли людина не розуміє алгоритму, але намагається зупинити кровотечу підручними засобами (ременями чи одягом). Насправді турнікети та оклюзійні наліпки винайшли не випадково.
Великою помилкою є спроба запхати щось тверде до рота людині під час судомного нападу — це призводить до зламаних зубів та травм щелепи. Людину треба просто повернути на бік і притримати голову. Так само при завалах не можна витягати людину, не переконавшись, чи не пошкоджений хребет. При уламкових пораненнях не варто нічого самостійно витягати — це робота медиків.
Ризик повторних ударів
Досвід роботи після атак «шахедів» та прильотів показує: буквально за 15-20 хвилин часто стається другий удар у те саме місце. Головне правило: в жодному разі не виходити дивитися, куди прилетіло. Там мають працювати виключно спеціальні служби — ДСНС, медики та поліція. Важливо насамперед дбати про власну безпеку, бо повторні удари зазвичай ще більш загрозливі.
Аптечка та поранення
В аптечці має бути стандартне наповнення: турнікет, оклюзійна наліпка, кровоспинний засіб (наприклад, «Кровоспас»), бинт, перманентний маркер та медична трубка. Далі кожен обирає набір під себе — залежно від того, чим вміє користуватися.
Насправді всі поранення є найважчими, оскільки людина отримала їх мимоволі. Страшними є поранення черепа, хребта, втрата кінцівок чи поранення грудної клітки. Легких поранень не існує. Коли людина отримує перше поранення, вона або зцілюється ментально, або другий раз їй уже буде страшно вставати у стрій.
Шлях у медицину та філософія війни
Бажання стати хірургом з’явилося ще у 7-му класі. У 2017 році почав займатися тактичною медициною. Рятувати життя в операційній з усім обладнанням — це одне. Але коли ти у підвалі, де немає нічого, крім базових знань, і ти рятуєш людину — це зовсім інший рівень.
Якщо ти не можеш бути у війську, то будь для війська — це має бути наша щоденна парадигма. Прикро бачити ідеалізацію та героїзацію ухилянства. Адже росіяни не зупиняться ні на Донбасі, ні на Дніпрі.
Відродити націю складно, а втратити — легко. Нам бракує справжньої гідності та розуміння того, що «я — українець». За українців будуть думати тільки українці. Треба набиратися твердого патріотизму.
Війну починають кадрові військові, а закінчують звичайні люди. Якщо ми не закінчимо її під прапором перемоги — будемо рабами. Треба мати честь, щоб потім пояснити дітям, чому ти пішов захищати країну або чому не пішов. Мені соромно не буде.
Майбутнє: нація Героїв
Ми увійшли в еру війн. І ми перші, хто має стати гідною нацією Героїв, про яких казатимуть: «Це українці. Їх чіпати не можна». Наш досвід із домедичної допомоги колосальний, на нас рівняється світ.
Ніколи не думав, що у 28 років робитиму торакоскопічні операції чи діставатиму уламки з легень магнітом. Колись це був «мегависокий пілотаж», а зараз — норма. Цей досвід треба передавати наступним поколінням, щоб до нас більше ніхто не наважився прийти. Адже ми – найбільша країна Європи. Ми живемо на найкращій, родючій землі. А отже, у нас у жилах має текти справжня козацька кров. Ми не готові віддавати своє.
Розмовляла Христина Гоголь, для “Ветеран.Медіа“
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місця пам’яті Героїв у Сихівському районі: де подякувати захисникам
