У спортивній школі «Сихів» імені Юрія Руфа, діти вчаться не просто спорту — вони відкривають у собі силу, віру і характер. Фігурне катання, санний спорт, важка атлетика та хокей — тут кожен знайде свою стихію. Тренери виховують чемпіонів, які вже представляють Україну на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. І найважливіше — ці заняття доступні для кожного, хто має мрію і готовий працювати заради неї.
Фігурне катання: краса, що народжується на льоду
Фігурне катання — це поєднання сили, грації та краси, яке змушує серце битися швидше. Саме так описує цей вид спорту тренер Василь Баранов, який уже майже три роки працює у ДЮСШ Сихів імені Юрія Руфа.
«Фігурне катання — це дуже привабливий вид спорту. Він вражає красою, складністю рухів на льоду, але щоб він виглядав легко, треба дуже багато часу і праці»
ділиться тренер.
Василь Баранов — уродженець Харкова, який присвятив усе життя льоду. Після багатьох років виступів, льодового шоу та роботи за кордоном, у Америці та Європі, з початком повномасштабного вторгнення він оселився у Львові, де відкрив нову сторінку своєї тренерської кар’єри. Разом з іншими колегами він відродив відділення фігурного катання у школі — і вже три з половиною роки воно активно розвивається.
За словами тренера, найкращий вік для початку занять — від 4 до 6 років. Саме тоді діти найшвидше відчувають льодову поверхню і засвоюють основи координації.
«У мене є діти, яких я взяв буквально з нуля, і через два з половиною роки вони вже виступають на всеукраїнських змаганнях. Це дуже серйозний прогрес»
розповідає Василь.
Перші тренування — це кілька занять на льоду та одна сесія в залі. Потім, коли дитина “втягується”, навантаження зростає — до щоденних тренувань.
«Це вже інше життя — коли кожного дня на льоду»
каже тренер з усмішкою.
Вихованці відділення вже встигли заявити про себе. Попри молодий вік, вони стабільно потрапляють у п’ятірку найкращих на змаганнях серед спортсменів з Києва, Одеси, Дніпра та інших міст. Це свідчить про рівень підготовки, який можна отримати саме тут — у сихівській спортивній школі. Звичайно, тренування проходять не на Сихові, адже для цього потрібно льодова арена, якої наразі у Сихівському районі немає, але діти тренуються у інших місцях де ця арена є.
До слова, на базі школи №84, що на вулиці Зубрівська, 30, збудують тимчасову льодову арену. Проєкт передбачає створення сучасного тренувального майданчика для занять хокеєм, фігурним катанням та парахокеєм.
Фігурне катання вимагає не лише техніки, але й душі. Василь Баранов переконаний: головне у тренувальному процесі — людяність.
«Коли ти любиш дітей, вони це відчувають. Інколи достатньо просто підтримати словом чи посмішкою — і дитина знову вірить у себе»
говорить він.
Санний спорт: швидкість, сміливість і характер
Якщо фігурне катання — це про красу, то санний спорт — про швидкість, координацію та сміливість. Цей вид спорту дарує справжній адреналін, коли ти летиш по льоду, керуючи лише власним тілом.
«Санний спорт — це екстрим. Це швидкість, адреналін і вміння повністю контролювати себе»
розповідає тренерка Марта Ковальчук, яка вже п’ятнадцять років присвятила своє життя цій справі.
Тренерка працює в школі ще з тих часів, коли вона мала назву «Беркут». З того часу заклад кілька разів перейменовували, і сьогодні це ДЮСШ Сихів імені Юрія Руфа.
Санний спорт — унікальний для Львова: саме ця школа є єдиною ДЮСШ у місті, де діє відділення цього виду спорту. В Україні таких тренерів — усього близько двадцяти, 8 з них викладають у сихівській ДЮСШ. Тож потрапити сюди — означає стати частиною еліти зимового спорту.
Тренування проходять щодня і включають загальну фізичну підготовку: біг, силові вправи, ігрову роботу, тренування вестибулярного апарату та координації.
«Ми тренуємо тіло, щоб воно вміло слухатися навіть на швидкості 120 кілометрів на годину»
пояснює тренерка.
Коли дозволяє погода, спортсмени виїжджають на Погулянку — там вони тренуються на санкороликах, які імітують спуск по трасі. А коли приходить сезон, — вирушають на змагання за кордон.
Починати займатися санним спортом можна з 8–9 років. Спершу діти вчаться основам — як правильно гальмувати, повертати, відчувати трасу. Лише поступово вони піднімаються вище — до повноцінних спусків.
«Ми ніколи не починаємо з самого верху. Кожна дитина проходить свій шлях. Хтось піднімається швидше, хтось повільніше. Але ми поруч із кожним»
каже тренерка.
Серед вихованців школи — спортсмени, які представляли Україну на Олімпійських іграх. Потрапити на ці змагання — неймовірно складно: потрібно пройти жорсткий міжнародний відбір. Для вихованців цієї школи — це цілком реальна мета.
Навіть попри те, що в Україні нині немає повноцінної санної траси, львівські спортсмени регулярно беруть участь у змаганнях за кордоном. Чемпіонат України та етапи Кубків світу зараз проводяться в Латвії. Для дітей це не просто тренування — це можливість побачити інший світ і позмагатися з найкращими.
Санний спорт — це не лише про холодний лід. У цій секції панує тепла атмосфера взаємопідтримки. Тренери працюють з кожною дитиною індивідуально, спілкуються, підбадьорюють, допомагають подолати страхи.
«Я завжди намагаюся знайти в дитині те, що їй добре вдається, і похвалити. Розмови з дітьми й батьками — це найкраща мотивація. Коли є підтримка вдома й у школі — результат не забариться»
Санний спорт — олімпійський вид спорту, який дарує дітям унікальні можливості. Маленька конкуренція, високий рівень підготовки, поїздки за кордон, сильний колектив — усе це створює умови, щоб дитина могла розкрити себе, стати впевненою, сильною і наполегливою. Минулоріч наші спортсмени вже були на олімпійських іграх, а зараз проходять кваліфікацію, щоб потрапити туди і цього року.
«Це перспективний спорт, який відкриває двері до великого спорту і до великого світу»
підсумовує тренерка.
Юні санкарі Іван, Любомир та Ярина в інтерв’ю для «Сихів.Медіа» поділилися, що їх приваблює у санному спорті адреналін, швидкість і можливість подорожувати на змагання за кордон.
Іван мріє стати переможцем Чемпіонату України та взяти участь у міжнародних турнірах. Любомир хоче виступати у двомісних екіпажах, а надихає його приклад Андрія Муца, який регулярно здобуває призові місця.
Ярина каже, що найбільше їй подобається атмосфера на тренуваннях і змаганнях — адже в них чудова команда та тренери, які надихають її на нові досягнення. Цього року дівчина вже виступала на Чемпіонаті України в Латвії, де виборола 2 місце, проте її мрія — участь у Чемпіонаті світу, щоб позмагатися з найсильнішими спортсменами з інших країн.
До слова, нещодавно на дорослому та юніорському Чемпіонаті України у Латвії, спортсмени сихівської ДЮСШ вибороли призові місця. Олександра Мох, Андрій Муц, Даниїл Марціновський та Анна Шкрет постійно готуються до нових Чемпіонатів та завжди досягають висот.
«Вони наша гордість та натхнення»
кажуть у ДЮСШ Сихів імені Юрія Руфа.
Важка атлетика: сила і перемога над собою
Якщо фігурне катання — це про грацію, а санний спорт — про швидкість, то важка атлетика — про силу, характер і витримку. Це вид спорту, де дитина вчиться не лише піднімати штангу, а й долати власну лінь, страх і сумніви.
У ДЮСШ Сихів імені Юрія Руфа цей напрям розвиває Роман Коромець — бронзовий призер чемпіонату Європи, віце-чемпіон світу, спортсмен із більш ніж десятирічним досвідом. Його вихованці — ще зовсім юні, але вже знають, що таке дисципліна і сила духу.
«Важка атлетика — це олімпійський вид спорту, який складається з двох вправ: ривок і поштовх. Ривок — це коли штанга піднімається одним рухом, а поштовх — коли спочатку береш її на груди, а потім виштовхуєш угору. Обидві вправи вимагають не лише сили, а й гнучкості, координації, уваги до кожного руху»
пояснює тренер.
Роман наголошує: важка атлетика — не про «великі ваги» з першого дня. Починати діти можуть із 10 років, і спочатку працюють лише з паличкою або мінімальним грифом.
«Ми не женемося за кілограмами. Спершу — техніка. Бо саме техніка робить спортсмена, а не кількість металу на штанзі».
У залі завжди чути ритмічні звуки: хтось розминається, хтось уже виконує ривок, а тренер спокійно підказує — “вище лікті”, “дихай”, “тримай спину”. Атмосфера тут — не змагання, а підтримки. Кожна дитина знає: її помітять, похвалять і допоможуть зробити краще.
Перші перемоги не змусили себе чекати. Уже через кілька місяців після початку занять юні спортсменки Романа Коромця взяли участь у чемпіонаті області — і здобули перемогу. Потім — виступ на чемпіонаті України, де вони знову стали призерками. До речі, всі троє спортсменок віком 12-13 років з модульного містечка Маріяполіс, що на Сихові.
«Коли я бачив, як вони стоять на п’єдесталі, то зрозумів, що працюємо не дарма. У них є запал, є бажання — і це головне»
згадує тренер із посмішкою.
Змагання для дітей — це не лише медалі, а й дружба, емоції, віра у власні сили. Декому тренер навіть влаштовує невеликі “нагороди” — смаколики та подарунки після вдалої роботи.
«Такі дрібниці — це теж мотивація. Бо спорт — це не лише важка праця, а й радість від досягнень»
каже він.
Попри поширені міфи, важка атлетика — безпечний вид спорту, якщо поруч досвідчений наставник.
«Якщо тренер має кваліфікацію, думає про дітей, а не про швидкий результат — травм не буде. Ми все робимо поступово, без надриву»
підкреслює Коромець.
Сьогодні у відділенні займаються діти різного віку, але всіх їх об’єднує одна риса — характер. Адже щоб вийти на поміст і підняти штангу, потрібно мати внутрішню силу.
«Головне — не здатися. Потрібен бійцівський дух, дисципліна і довіра до тренера. Якщо дитина слухає, працює стабільно — вона обов’язково досягне успіху»
каже Роман.
Заняття у школі безкоштовні, батькам не доведеться тратитися ні на тренування, ні на змагання.
«У нас двері відкриті для всіх. Не потрібно ніяких грошей — лише бажання, сила і трохи сміливості. Бо коли дитина бачить свій перший результат — блиск в очах вартий усіх медалей»
підсумовує тренер.
Діти мріють перемогти на чемпіонаті світу, стати тренерами, а згодом потрапити на олімпійські ігри. І всі їхні мрії підтримує Роман Коромець, адже якщо є мрії – є результат.
Хокей: сильна команда і боротьба на льоду
Хокей — це характер, витримка й командний дух, який загартовується на льоду. Саме так про цей вид спорту говорить тренер Карен Арустамов, який понад шість років працює тренером і вже три — у ДЮСШ Сихів імені Юрія Руфа.
Карен почав займатися хокеєм з 5 років і став бронзовим призером Чемпіонату України та кандидатом у майстри спорту.
Після 18 років гри на професійному рівні він вирішив передати свій досвід молодшому поколінню. Тренером став у 2019 році, а у сихівській спортивній школі почав працювати з 2021-го. Саме тоді у закладі відкрили відділення хокею, яке з того часу активно розвивається і серед львівських ДЮСШ є єдиним. Загалом конкуренцію в Україні не велика, тому є шанси досягти висот у цьому спорті.
За короткий час команда вже встигла проявити себе на всеукраїнських і міжнародних змаганнях.
«Ми зайняли 3 місце на всеукраїнських змаганнях серед юнаків 2009 року народження, а також призові місця на багатьох міжнародних турнірах. Для нас це велика гордість»
каже тренер.
Юні хокеїсти тренуються три-чотири рази на тиждень — у «Кінг Кросі» та в Новояворівську. Типовий день на льоду починається з розминки, потім — робота над технікою катання, вправи з шайбою, тактичні елементи. Завершують тренування іграми та фізичною підготовкою у залі.
«Хокей — це дуже динамічний і вимогливий спорт. Дитина постійно рухається, грає в повному екіпіруванні, яке важить кілька кілограмів, тому фізична форма тут дуже важлива»
пояснює Карен.
Займатися можна вже з трьох-чотирьох років, але тренер каже, що ніколи не пізно почати.
«Є діти, які приходять у 10–12 років, і все одно добре прогресують. Головне — бажання. У когось виходить за місяць впевнено стояти на ковзанах, а комусь потрібно більше часу. Усе залежить від дитини»
ділиться він.
Хокей — це справжня школа життя. За словами тренера, дисциплінованість — це перше, що виховує хокей. Потім — цілеспрямованість і вміння працювати. У цьому спорті все досягається лише через працю. І щоб вирости до рівня професіонала, треба працювати більше, ніж інші — навіть поза льодом.
Він зізнається: іноді найскладніше — навчити дітей слухати і довіряти один одному. Але колективна атмосфера допомагає.
«Ми часто проводимо спільні заходи з батьками — святкові матчі, поїздки на природу, новорічні зустрічі. Це об’єднує. Коли на льоду грають батьки проти дітей — це найкращий спосіб створити справжню команду».
Команда, яка представляє сихівську ДЮСШ, бере участь у Чемпіонаті України та міжнародних турнірах. Молодші гравці (7–8 років) починають із міні-хокею 3х3, а старші переходять на повне поле.
«Минулого року ми не дограли Чемпіонат України через ситуацію в країні, але міжнародні турніри постійно відвідуємо. Діти часто їздять до Польщі, Чехії, Австрії, Литви. За рік маємо по кілька таких виїздів»
розповідає тренер.
У школі понад 60 дітей різного віку — від найменших до підлітків. Є також кілька дівчат, які тренуються нарівні з хлопцями.
Попри те, що хокей вважається жорстким видом спорту, травми тут трапляються нечасто.
«Хокеїсти найкраще захищені. Повне екіпірування, шоломи, щитки — усе це мінімізує ризики. У футболі, до речі, травм набагато більше»
пояснює Карен.
Батьки активно підтримують своїх дітей, а іноді навіть стають головною рушійною силою.
«Хокей відкриває перед дітьми світ. Вони подорожують, знайомляться з іншими країнами, зростають у дисциплінованому, сильному середовищі. Це не просто спорт — це шлях виховання характеру»
підсумовує Карен Арустамов.
В.о. директора ДЮСШ Олександр Козенков сподівається, що у школі вдасться розвивати й інші види спорту.
«У нас великі плани щодо розвитку. У Львові, зокрема на Сихові, поступово з’являються нові спортивні бази та комплекси, і ми прагнемо використовувати ці можливості, щоб розвивати інші види спорту. Плануємо залучати кваліфікованих тренерів, відкривати нові відділення й особливу увагу приділяти командним ігровим дисциплінам»
поділився Олександр Козенков.
Попереду — нові арени та перемоги. Але найважливіше вже є — це люди, які щодня творять майбутнє українського спорту.
«Ми не просто тренуємо дітей — ми виховуємо покоління сильних, свідомих і вільних українців»
підсумував Олександр.
І саме в цьому — справжня перемога.
Анна Баранчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дівчата з Маріяполісу стали Чемпіонками України з важкої атлетики
