Від закинутого садочка до сучасної гімназії, обладнаної класами робототехніки, мультимедіа та новою бібліотекою. Журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалася з директором НВК “Школа-гімназія Шептицьких”, отцем Тарасом Байовським, аби дізнатися більше про навчальний заклад з християнськими цінностями на Сихові.
Розкажіть, будь ласка, про історію гімназії. Коли її побудували, як вона змінювалася впродовж часу й скільки ви вже перебуваєте на посаді директора?
Я належу до монашого згромадження отців салезіян Української греко-католицької церкви і є богопосвяченою особою, тобто священником. Опікуємося гімназією вже понад 20 років.
Історія нашого навчального закладу розпочалася у 1991 році, коли вже проголосили незалежність України й тривало велике національне та духовне відродження у Львові. За ініціативи греко-католицької інтелігенції та підтримки управління освіти створили приватну школу — Греко-католицький ліцей імені Климентія Шептицького.
Це була перша школа в Україні, де в основу виховної системи заклали християнські цінності. Благословення на діяльність отримали від Блаженнішого Мирослава-Івана Кардинала Любачівського — Глави Української греко-католицької церкви на той час. Згодом отці студити взяли на себе провід та духовну опіку над цією школою. Першою директоркою ліцею стала Марія Кобилецька, яка була на посаді з 1991 до 1998 року.
Спочатку будівля ліцею знаходилася на площі Данила Галицького, 4. Статус приватної школи давав навчальному закладу можливість наповнювати державні програми християнським змістом.
Потім відбулося прийняття Конституції України у 1996 році та доповнення до Закону України “Про освіту”. Це зумовило зміни статусу навчального закладу. Український греко-католицький ліцей перереєстрували на Приватний ліцей імені Климентія Шептицького, як навчальний заклад, що виконує державний освітній стандарт, а також надає можливість поглибленого вивчення дисциплін гуманітарного спрямування, яке залишилося й донині.
У вересні 1998 року ліцей одержав у довготривалу оренду будинок колишнього дошкільного навчального закладу на вулиці Гната Хоткевича, де ми є сьогодні. Тут колись був закинутий садочок.
У ліцеї з 1998 до 2006 року директоркою була Зоряна Шеремета. Були непрості часи для навчального закладу. Тоді місто звернулося до отців-салезіян Української греко-католицької церкви, які були на вулиці Личаківській, 175, з проханням продовжити місію цього навчального закладу заради розвитку християнських цінностей.
Далі ліцей очолив отець Петро Майба — салезіянин УГКЦ. З 2006 року почався період салезіянської виховної присутності та супроводу. Виховна концепція згромадження базується на світовому досвіді католицького шкільництва та на салезіянському стилі роботи, який відомий нам як “Запобіжна система виховання святого Івана Боско”.
7 серпня 2007 року на підставі державної реєстрації назву закладу змінили на приватний заклад “Гімназія Блаженного Климентія Шептицького”. Це дозволило приймати на навчання учнів, починаючи з 5 класу, бо до цього, коли ліцей був приватним, тут могли навчатися лише старшокласники.
8 вересня 2014 року форму власності закладу змінили з приватної на комунальну. Власником та засновником гімназії стала громада міста Львова, а управління нею здійснює Згромадження Салезіян УГКЦ, відповідно до умов договору про співпрацю та партнерство.
У цій школі я працюю з 2017 року. До 2022 року був учителем християнської етики. З 2022 року до 2024 рік виконував обов’язки директора. Минулого року взяв участь у конкурсі на керівника цього навчального закладу й переміг, підписавши контракт до 2026 року.
Які найцікавіші факти з історії навчального закладу ви знаєте?
По-перше, ми є першим греко-католицьким ліцеєм у нашому місті, директором якого є священник.
По-друге, до нас приїжджали багато церковних діячів, зокрема Блаженніший Любомир Гузар, а також видатні актори, митці.
По-третє, ми входимо в топ-10 найкращих шкіл міста Львова. Діти в нас тут вибрані. Вони вступають, складаючи іспити. Цей заклад для того, щоби дати дитині більший кругозір та виховувати інтелігенцію, християн-патріотів. Ми даємо світогляд у християнському руслі.
Які пріоритетні напрямки розвитку гімназії на найближчі роки?
Закладати християнські цінності. Вони в нас визначальні — в усіх предметах. Також готуємо дітей до вступу у профільні ліцеї. Вибрали собі філологічний, математичний та згодом плануємо й природничий напрямки.
Які зміни вже встигли впровадити і які ще плануєте?
Змін є дуже багато. У 2017 році, коли я почав тут працювати, будівля функціонувала десь на 85%. Це було фактично зруйноване приміщення. Попередні отці дуже багато вкладали. Намагалися залучити всі приміщення до навчання. Колись тут жила спільнота отців салезіян. Згодом вони перемістилися на вулицю Личаківську. Місце звільнилося, тут облаштували клас мистецтв. У 2022 році ми розширилися та оновили їдальню, тобто зробили все можливе, аби наші діти могли харчуватися добре. Маємо своїх ФОПів, які смачно нам готують.
Плануємо ще впровадити ековиховання. Мабуть, розпочнемо з нового року. Хочемо розповідати про сортування відходів, про збереження природи й все що з цим повʼязано.
Християнське виховання в нас є завжди. Я навіть не відокремлюю його окремим пунктом, адже воно йде наскрізно.
Також робимо акцент, аби інвестувати в людей. Сьогодні важливо їздити, ділитися досвідом, бо час біжить, і ми інколи не встигаємо за тими реформами, які нам пропонують.
Хочемо краще для учасників освітнього процесу адаптувати класні приміщення. Тому в нас вони оснащені телевізорами, проєкторами, мультибордами, залишилося обладнати ще два кабінети.
Цьогоріч ми відкрили нові класи: мультимедійний та робототехніки. Мультимедійний клас повністю забезпечили обладнанням. Маємо там 34 комп’ютери. У класі робототехніки маємо 17 нових сучасних роботів. Ми їздили представляти Україну на змаганнях з робототехніки у Брюссель та Угорщину.
Шукаємо спонсорів і розвиваємося. Співпрацюємо зі світовими інвесторами. Пишемо проєкти й розглядаємо різні можливості. Є жертводавці на парафіях Іспанії, Італії, Америки, США, які інвестують кошти.
Яка головна особливість вашого навчального закладу?
Головна наша особливість — це християнське виховання, яке базується на цінностях. Якщо подивитися на всі навчальні заклади, то вони є в комунальній власності та мають стандартну базу навчання. Ми виконуємо всю програму, але додаємо ще християнське виховання й підтримуємо традиції церкви. Мова йде про цінності, які закладаємо, аби діти були добрими християнами, чесними громадянами й патріотами нашої країни.
З якими труднощами доводилося зіштовхнутися вашому навчальному закладу?
Якщо звернутися до історії й говорити про сам початок, то складно було з приміщенням. Давали одне, а потім — інше. Заклад був на межі розпаду. На той час була важка фінансова ситуація.
Зараз приміщення вже, дякувати Богу, ми маємо. Ситуація з фінансуванням покращилася, але воно є недостатнім. Це старе приміщення, що потребує зовнішньої та внутрішньої реконструкції. Є потреба в багатьох ремонтних роботах. Утім, найбільша проблема зараз — це брак педагогів.
Скільки вчителів працює у вашому навчальному закладі?
У нас є 15 працівників і 38 педагогів. Тобто загальна кількість 53. На цей момент вакансій у нас немає.
Скільки у вас загалом навчається учнів?
На сьогодні маємо 422 дитини. Це учні від 5 до 11 класу. У нас загалом є 14 класів.
Як облаштоване укриття у вашому ліцеї? На скількох осіб розраховане?
У 2022 році якраз постало питання укриття. Ми почали його будувати. У підвалі старого садочку було болото, пісок та іржаві труби. Ще там дуже низьке приміщення. Садочок не був продуманий, відповідно до сучасних норм. Нам довелося адаптувати це приміщення для того, щоб зробити тимчасове просте укриття. Це було дуже складно. Потрібні були кошти.
Цікавий факт, що у 2022 році з’явилася пропозиція податися на конкурс “Найгірше укриття України”. Одна організація подала такий запит, хотіла допомогти з облаштуванням укриттів. Мама учня нашого запропонувала взяти участь, і ми погодилися.
Через три місяці зателефонували й сказали, що ми виграли. Школа, підрядники й ця організація підписали договори й нам зробили частину укриття. Облаштували його дуже добре. До цього ще долучилася “Victoria Gardens”.
З іншою частиною допоміг відділ освіти. Вони дали кошти, а також долучилися батьки. Таким чином, ми його облаштували. Воно розраховане на 500 місць. Там є інтернет, вбиральня, буржуйка, вода, чайник, генератори.
Які умови вступу до вашої школи-гімназії?
У нас є два вступних іспити. Діти після 4 класу мають можливість спробувати себе у вступних іспитах. Вони реєструються з 1 квітня до 31 травня. Ми відкриваємо гугл-форму на нашому сайті. Батьки можуть зареєструвати своїх дітей.
Вступні іспити з математики та української мови відбуваються на початку червня. Цього року ми започаткували профілі: математичний та філологічний. Тобто вже десь готуємо дітей до нової освітньої реформи 2027.
Які гуртки є у вашій школі-гімназії?
Наш навчальний заклад не є територіальною школою. Відповідно, у нас навчаються учні з різних куточків Львова. Бачимо, що батьки зранку привозять дітей, але після уроків учні довго не затримуються: батьки забирають додому.
У нас є робототехніка, футбол, англійська мова, фінансова грамотність, театральний гурток, бойовий гопак та катехитичний гурток. Також у жовтні ми відкрили волейбольний майданчик.
Щороку гуртки змінюються. Раніше була гітара, дизайн квітів, хореографія. Але ми їх коригуємо, бо діти мають ще свої додаткові гуртки.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про позашкільне життя учнів.
У нас уроки до 15:30. Іноді є ще 8-й. Після чого учні можуть піти на гуртки. Зазвичай проводимо благодійні ярмарки. Крім того, впродовж року маємо різні акції на підтримку ЗСУ і не тільки.
Долучаємося до різних ініціатив від міста, церкви й громади. Здебільшого, це точкові події. Наприклад, піти на Марсове поле до військових помолитися, чи сплести маскувальну сітку, чи зібрати ліки для військових. Усе залежить від запитів.
У нас ще є Школа християнського аніматора для учнів 9-11 класів, які мають бажання бути волонтерами й хочуть допомагати молоді. Тоді ми з ними залишаємося після школи та провадимо духовні або практичні заняття. Можемо ще обговорювати важливі свята та події. Маємо виїзні формаційні зустрічі та цікаві неформальні моменти. Наприклад, поїздка в Карпати чи похід у театр, кіно.
Чи є у вашому навчальному закладі діти з особливими освітніми потребами? Які заходи із забезпечення інклюзивності, можливо, плануєте?
На цю мить у нас немає дітей з ООП. Проте є пандус, вбиральня й певні класи, де можуть навчатися діти з ООП.
Коли я прийшов у 2017 році, то в нас навчався хлопець на колісному кріслі. Діти його носили по сходах до певних класів, бо на той час ми не мали пристосованого приміщення для таких дітей.
Які у вас є шкільні традиції?
У нас відзначають День гімназиста. Зараз є новенькі дітки, які прийшли з різних шкіл. Формуємо 5 класи й організовуємо для них свято, 10-ті роблять їм подарунки. Тоді п’ятикласники зачитують посвяту гімназиста, обирають покровителя свого класу. Також проводять у цей день різні квести й пригощаються піцою чи іншими смаколиками. Це для молодших учнів, а для цілої школи є скорочені уроки. Тоді вже відбувається загальне свято для всіх гімназистів.
Маємо реколекції, тобто дні духовної віднови, оскільки ми є християнським навчальним закладом. Проводимо їх два рази на рік: перед Різдвом та Пасхою. Учні, персонал та педагоги їдуть, до прикладу, у п’ятницю, суботу та неділю на духовні науки з ночівлею. Там є більше часу для молитви, роздумів, а також, щоб побути разом. Це допомагає краще пізнати учнів і згуртувати їх. Так ми творимо спільноту.
Кожного 1 вересня завжди розпочинаємо з молитви. Усі йдемо до церкви на Службу Божу, опісля маємо перший святковий урок. Так сам відбувається на завершення навчального року. Ще може бути невеличка урочистість, щоби вручити грамоти та подяки.
Як, на вашу думку, розвивати у дітей мотивацію до навчання? Які кроки роблять вчителі у вашій гімназії для мотивації дітей?
Сьогодні для нас є важливо мотивувати дітей до навчання, хоча з кожним роком стає важче це робити. Мотивація має бути кожного дня. Я прошу педагогів, аби вони емпатично ставилися до учня, бо його треба добре знати.
У всіх дітей різна поведінка і життєві обставини. Хтось потребує більше любові, а хтось — уваги. У кожної дитини, яка до нас приходить, є різна мотивація. Тому ми маємо з повагою ставитися до кожного.
Перший етап — це вивчити дитину та зрозуміти, з якою метою вона тут і чого очікує для себе.
Другий етап — це розуміти, як ми маємо рухатися стосовно учнів, бо кожна дитина — це особистість. Відповідно, стараємося впроваджувати нашу виховну концепцію, бо ми маємо навчити учнів брати відповідальність за життя, щоби бути щасливими й успішними.
Деколи мотивацією є оцінка. Для деяких учнів це нормально, а в інших — може народитися страх і небажання ходити до школи. Ми маємо гасло нашої гімназії — “Добрі християни, чесні громадяни”, де стараємося мотивувати їх, бо навчання є важливим та потрібним. Це один з кроків, аби надалі здобути хорошу освіту, стати доброю мамою чи батьком, мати добру роботу. Ми про це говоримо, але під кутом педагогічним, більш виховним.
Наші педагоги, ідучи на зустріч учням, дають можливість перездати їхні роботи. Якщо дитина щось не добре написала, то може на це вплинути. Ведеться діалог з учителем, щоб заохотити й мотивувати учнів бути відповідальними й старанними дітьми. Якщо виникають проблеми в навчанні чи в поведінці, то вчителі спілкуються ще з батьками, де спільно вирішується, як допомогти дитині. Звісно, важливо, яка ще атмосфера вдома, у сім’ї.
У наш навчальний заклад вступають діти, які є лідерами. Вони всі мають мотивацію бути незалежними від когось, стати успішними й щасливими. Ми дивимося на їхні здібності, таланти й підтримуємо їх, тому це велика праця щодо зросту кожного учня особисто.
У вашій гімназії є талановиті діти, які перемагають на конкурсах. Як ви заохочуєте їх брати участь у змаганнях?
У нас все дуже просто. Ми пропонуємо нашим дітям конкурси. Вони самі хочуть брати участь. Не змушуємо, а розповідаємо про них і допомагаємо їм у цьому. У такий спосіб учні себе проявляють. Про це свідчать результати конкурсів.
Чи проводили ремонтні роботи в гімназії останнім часом? Чи плануєте зміни?
На сьогодні маємо гарно огороджену територію, де учні собі можуть гуляти та відпочивати. Ми зробили нову огорожу. Довкола території ведеться відеоспостереження, таким чином діти є в безпеці й під наглядом. Також у жовтні минулого року відкрили футбольний майданчик. Його зробили за спонсорські кошти від згромадження отців салезіян зі США. Він коштував до 2 мільйонів гривень.
У нас немає спортзалу й тоді постало питання: “Як ми можемо розвивати здоровий спосіб життя дітей?”. Почали писати проєкти, і Господь поблагословив нас спонсорами на футбольний та волейбольний майданчики.
Оскільки футбольний майданчик є великим, то нам потрібні роздягальні, бо ми хочемо розвивати футбол. У самому приміщенні школи немає можливості їх встановити. Тому проводимо ремонтні роботи для роздягалень на вулиці. Постелили бруківку для облаштовування туалетів, душову та роздягалки, де учні зможуть прийти, навіть не заходячи в школу.
Також ми зробили клас психоемоційної підтримки. У нас працюють психолог і соціальний педагог. Багато батьків звертаються, бо їхні дітки потребують психоемоційної допомоги. Ми знайшли спонсорів, і в жовтні відкрили цей кабінет. Ще зробили медіатеку в нашому навчальному закладі. Долучалися жертводавці з Іспанії. Минулого року її відкрили, і це простір, де діти можуть прийти й читати.
Також облаштували пожежну сигналізацію. Це дуже великі витрати, з яким нам допоміг відділ освіти. Ми забезпечили пожежною сигналізацією перший поверх. Працюємо зараз над тим, щоб облаштувати її і на другому поверсі.
Чи подаєтеся ви на грантові програми? Якщо “так”, то на які саме?
Маємо офіс розвитку, який працює при згромадженні отців салезіян. Ми з ними спілкуємося, радимося, вони допомагають шукати закордонних партнерів. Це хороші можливості, щоб продовжувати зміни.
Чи є в гімназії свої внутрішні правила?
Так. Діти мають одягатися пристойно, але форми немає. У шортах, до речі, не забороняємо відвідувати школу в теплу пору року.
Є правило щодо запізнень. Якщо учень запізнюється понад три рази більше, ніж 10 хвилин, то має принести книжку в бібліотеку. Її обираю я разом з бібліотекарем, і батьки купують. Завдяки такій ініціативі ми наповнили нашу шкільну бібліотеку новою цікавою літературою. Дітей це мотивує. Вони стараються не запізнюватися.
Телефони забираємо під час уроків. Тільки на перерві діти мають право ними користуватися. Є ще варіант, що гаджети забирають у деяких класах на цілий день, поки дитина в школі, але це з дозволу батьків. Наступне — учні раз на тиждень відвідують Службу Божу, яка розпочинається о 8:00 і триває до 8:40.
Важливим є правило доброчесності. Ми наголошуємо, щоб діти не списували й вчилися для життя та для себе.
Вчимо дітей цінностям, які мають проявлятися незалежно від віку. Учні повинні поважати й любити кожного, і знають, коли їм треба попросити вибачення чи перепросити за те, що трапилося. Бо справжня освіта — це не лише знання, а серце, яке вміє любити.
Гімназія Шептицьких — це спільнота, де віра зміцнює, знання надихають, а дружба єднає. Тут виростають люди, які живуть світлом, діють із любов’ю і творять майбутнє з відкритим серцем.
Нагадаємо, що школа №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської, що на вулиці Зубрівській, 30, стане академічним ліцеєм. Журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалася з директоркою навчального закладу Єлизаветою Колесніковою та дізналася більше про традиції та зміни у школі. Детальніше читайте за посиланням.
Соломія Добрянська
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Трансформація школи №84: від перших змін до академічного ліцею • Сихів Медіа
