У затишній WIKI-бібліотеці на проспекті Червоної Калини, 58, вже другий рік працює мовний клуб у рамках проєкту «Єдині». Це не просто клуб для вивчення української мови, а спільнота людей, які прагнуть адаптуватися до нових умов життя, підтримати одне одного та знайти сили для руху вперед.
Проєкт «Єдині» стартував у 2022 році, коли люди тікаючи від війни шукали безпечніші міста, прихистку та нове середовище. Зокрема, багато людей, які переїхали до Львова, шукали способи інтеграції та підтримки. Так вони натрапили на мовні курси та розмовні клуби, які стали невід’ємною частиною їхньої нової реальності.
«Оце неймовірне бажання знати українську мову! Нам хочеться не просто говорити – хочеться грамотно писати, правильно висловлювати свої думки. Так, інколи кажеш: “Ой, я вже стара”, а пані Тетяна каже: “Ні, ви елегантного віку!” І це дає нам сили, це нас об’єднує, дає натхнення. Бо тут – не просто навчання, тут – спільнота, де ми разом, де ми – пані»
ділиться учасниця клубу Оля.
Мовний клуб у WIKI-бібліотеці розпочав свою діяльність із курсів «28 днів переходу на українську». Але згодом він перетворився на сталу групу, яка збирається щосуботи о 12:00. Учасники – переважно люди елегантного віку (середній вік – 60 років), частина з яких переїхали з Донецької, Харківської, Запорізької областей та інших регіонів України.
Організацією заходів займаються модераторки на волонтерських засадах, а ініціативу активно підтримують завідувачка бібліотеки – Ольга Василевич та адміністраторка Ірина. Завдяки їхнім зусиллям про клуб дізнаються нові учасники, а до подій залучають істориків, культурологів, психологів та представників благодійних фондів.
Що роблять у клубі?
Основний фокус занять – це розмовна практика, граматичний курс та підтримка переходу на українську мову. Але клуб – це значно більше, ніж уроки мови. Тут вивчають українську культуру, обговорюють кіно, аналізують діалекти різних регіонів, знайомляться з літературою. Велике захоплення викликає кулінарна тема: учасниці записують рецепти українською мовою та діляться сімейними традиціями.
«Дуже подобається учасникам, коли ми торкаємося теми кухні. Я часто даю завдання з української мови – написати рецепти, а потім розказати їх. Це розвиває їхнє мовлення, спонукає писати українською. І, звісно, це жінки, і їм хочеться поділитися своїми рецептами з того регіону, з якого вони приїхали»
розповіла модераторка мовного клубу Тетяна Жітеньова.
Уроки не обмежуються стандартними вправами – тут використовують інтерактивні методи, зокрема, ігри, що розвивають мовлення. Для багатьох людей, які з дитинства не мали змоги вільно спілкуватися українською, це справжній виклик. Але завдяки дружній атмосфері клубу учасники поступово адаптовуються й починають розмовляти українською не лише під час занять, а й у повсякденному житті.
«Вона відкрила для нас поезію… Я ніколи не знала, що Тичина тільки писав, але на його поезію роблять пісні. А потім, коли вона нам пісню включила “Гаї шумлять”… я закохалась. Я перечитала Тичину, його поезію. Вона для мене це відкрила, крім того, що вона нас вчить»
розповіла учасниця клубу Наталя.
Історії, які надихають
«До нас ходила доросла жінка за 60 років. І вона мовчала. Вона приходила і мовчала. Одне заняття, друге, третє… Я маю м’яку тактику – не наполягаю на участі, якщо людина не хоче. Але все ж спонукала: чому не хочете? Вона – слово, два, три… і знову мовчить. А потім через якийсь час каже мені: “Знаєте, пані Тетяно, я українською не вмію, не можу, у мене не виходить. А російською навіть слова не хочу говорити.” Це мене тоді так вразило. Але потроху-потроху вона заговорила українською. Її наполегливість на цьому шляху мене вразила ще більше»
поділилась модераторка клубу Тетяна
Ще одна важлива особливість клубу – зміни, які відбуваються поза заняттями. Спочатку учасники між собою часто спілкувались російською, але з часом це змінилося. Тепер вони все частіше спілкуються українською в повсякденному житті.
«Я бачу, що з кожним місяцем цього менше і менше. Тобто. я чую, коли вони вже йдуть після занять, що вони продовжують говорити українською. І для мене це дуже важливо, бо вони далі несуть це почуття мови, ці емоції, які з нею пов’язані. Напевно, це і є головне»
додає Тетяна.
Новий набір у мовні курси
3 лютого 2025 року стартував новий набір у проєкті «Єдині». Навчання триває 28 днів, складається з трьох блоків: граматичного курсу, підтримки переходу на українську та розмовних клубів, що проходять офлайн у різних містах України. Амбасадоркою лютневого набору стала Ярина Чорногуз – морська піхотиниця , яка активно підтримує мовні ініціативи.
«Методика неймовірна. Вона настільки захоплює – і психологічно, і емоційно. Приходиш на заняття, наче все розумієш, як завжди, але завжди якась родзинка є. Тут ми співали, тут слухали українські пісні, тут отримували натхнення. А ми ж переселенці, нам морально важко. Але після занять світ здається кращим, з’являється стимул, бажання, надія. Бо це не просто уроки – це енергетика, це людяність, це душевне тепло»
поділилась Ольга, учасниця клубу.
Щоб долучитися до навчання, потрібно заповнити анкету на сайті проєкту «Єдині». Це чудова можливість для всіх, хто хоче впевнено та комфортно перейти на українську мову, знайти нових друзів і відчути справжню підтримку спільноти.
Зареєструватися можна за посиланням.
Спільнота, що змінює життя
Мовний клуб у WIKI-бібліотеці став не лише навчальним простором, а й місцем, де люди знаходять нових друзів і підтримку. Його учасниці тепер разом відвідують культурні події, екскурсії, разом проводять свята. Для багатьох цей клуб – порятунок від самотності й можливість прожити нову сторінку в житті.
«Вони знаходять сили красиво одягатися, дехто з них нафарбовані, зі стильно підібраним одягом. Мені це подобається. Напевно, завдяки нашому розмовному клубу вони знайшли одна одну, подружилися. Дехто тепер разом відвідує події, подорожує. Зараз добре, що є фонди, які забезпечують безкоштовні поїздки для таких людей. Вони разом ходять у філармонію, їздять на екскурсії. Для них життя змінилося, бо складно бути самотнім у таких умовах. А тепер їм не самотньо. Вони мають одна одну й отримують мою психологічну підтримку»
поділилася модераторка клубу Тетяна.
Анна Баранчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зразковий ансамбль народного танцю “Вишиванка”: серце української культури на Сихові
