Врятувати тих, хто не може попросити про допомогу самостійно. У притулку “Домівка” у парку Знесіння живуть сотні собак, які пережили втрати, страх і біль війни. Кожен із них мріє про дім і сім’ю, але поки це неможливо, вони сподіваються на добрі серця людей, які готові подарувати їм хоча б прогулянку, їжу чи дотик. А ще тут є мрія – створити новий простір, “Мрію для собак”, яка стане домом для тих, кого війна і байдужість залишили напризволяще. Детальніше про історії хвостатих мешканців притулку та як кожен із нас може підтримати “Домівку” читайте далі.
Привіт, я – Купер, і я відчуваю повітряну тривогу за п’ятнадцять хвилин до її початку. Через небезпеку починаю стрибати, щоб попередити людей.
Живу я у першому блоці Домівки, де рятують тварин, тому першим бачу, як заходять сюди люди, просять вигуляти когось із нас. Але бувають дні, особливо дощові чи вітряні, коли відвідувачі не приходять взагалі. Тоді наші собаки скавулять, тужать, їхні очі стають сумними, сірими, і навіть гавкоту менше. А у нас тут є де погуляти.
Наш притулок, тепер це моя друга Домівка, розташований на вулиці Олекси Довбуша, 24, у парку “Знесіння”. Кажуть, що давній Львів постав саме на території історичного Знесіння, тому тут так гарно у будь-яку пору. Хоча, скажу відверто, я дуже сумую за рідним Харковом.
Війна, яку розв’язала росія, торкнулася не лише людей. Коли почалася Битва за Харків, окупанти вдарили по обласній дитячій лікарні та Центру служби крові. Також завдали ракетного удару по Майдану Свободи, будівлі адміністрації. Стріляли зі стратегічного бомбардувальника-ракетоносця. Ці удари ніколи не забуду. Росіяни обстрілювали житлові будинки, люди гинули у своїх домівках. Я не знав, куди бігти і як діяти. Під час евакуації з Харкова мене ледь спіймали якісь люди, вивезли з собою. Після тих подій страх уже не покидає мене, він живе зі мною, я став нервовим, хоча наші доглядальники кажуть, що я сильний і мужній. В погану погоду працівники забирають мене до себе додому, щоби я заспокоївся та вгамувався.
Нас тут близько сотні. Сотня покинутих чи знедолених собак, які чекають господарів, хочуть у свою домівку та сім’ю… Це мало чи багато? Не знаю. Інколи тут не було місць для всіх-всіх. До прикладу, доглядальниця Маргарита навіть взяла на перетримку Додо, він так і залишився у неї. Та й покинутих песиків, особливо стареньких, здається, стає все більше…
Днями привезли собаку, яку збила автівка. У неї були поламані дві задні лапи. Кінцівки вже почали гнити, оскільки ніхто не надав їй допомогу. Нещасну терміново відвезли до клініки, але одну лапу таки довелося ампутувати. Нам було дуже шкода. Коли стаються такі прикрі випадки, у “Домівці” терміново збирають кошти на лікування, щоб врятувати бідну тваринку. Так, ми маємо свого ветеринара, але коли мова йде про складне хірургічне втручання, то самотужки нам не впоратися.
Та й узагалі “Домівка” тримається на пожертвах, донатах добрих людей і ентузіазмі та емпатії тих, хто тут працює – хто щодня чухає нас за вухом, годує, вигулює і просто любить. Я чув, що тут врятували уже понад сім тисяч тварин, прилаштували понад чотири з половиною тисячі улюбленців і пролікували понад п’ять тисяч тварин. Загалом же в “Домівці” мешкає понад 1500 свійських та диких тварин. Уже кілька разів наш притулок опинявся на межі закриття через складні зовнішні обставини та скрутне фінансове становище. А тепер на хвильку уявіть: без цього притулку нас би знайшли десь на вулиці – точно вже без ознак життя. А воно нам таке ж цінне. Ми чекаємо нового дня, як кожен із вас.
Так, нещодавно до нас привезли маленького Бантика. Його залишили господарі у картонній коробці, коли виїжджали за кордон. Врятувала його бабуся зі села, а тепер він тут. Добре, що є таке місце, еге ж?
А ще у нас є Боня. Сумний песик, який тягнеться до людей. Під час чергової атаки росіян його завалило уламками стіни у Херсоні. Він був зовсім лежачий і знесилений, мав зміщений хребет. Надій було мало, але він пройшов тривалу реабілітацію. Тепер носить на задній лапці, що втратила чутливість, спеціальний «чобіток», і навіть бігає по пагорбах “Знесіння”. Боня любить прогулюватися, зупиняється біля кожного кущика, заривається носом у листя. А ще він дуже впертий. Майже, як осля. Боня – собака з інвалідністю. Про людей ви так звикли казати, але собаки відчувають майже те саме, і потребують особливої уваги, піклування та сприйняття.
Біля дверей на дивані постійно чатує охоронниця – Моніка. Вона з Харкова, живе з нами з 2022 року. Моніка собі вирішила, що не житиме у вольєрі, натомість обрала м’якенькі подушки. Звісно, іншим псам трохи образливо і подекуди заздрісно, чому вони повинні сидіти у вольєрах, а вона – спокійно відпочивати собі на диванчику і ходити, де їй заманеться. Але Моніка – добрячка, мила та спокійна, тому її не замикають.
Наша доглядальниця Маргарита розповідає, що після початку великої війни у “Домівку” привезли чимало собак. Часто наші військові, які змінюють позиції, забирають песиків з собою, бо не можуть покинути їх напризволяще, тоді привозять і телефонують волонтерам.
Також тут ви можете познайомитися з сімейством чорних цуциків. Їх знайшли у нашому парку, в коробці неподалік. Хтось їх просто викинув, уявляєте? Їм по два місяці. Двох уже забрали. П’ятеро залишаються, туляться собі клубочком у кошику.
Непроста доля випала Ешлі із Авдіївки, яка мала 12 цуценят. Всіх розібрали, а вона залишилася без дитинчат. Сумно, що не знайшла сама нову сім’ю.
А Баську з Гостомеля залишили прив’язаним на ланцюгу, було влучання у будинок, де він жив. Бася був дуже наляканий, нікого до себе не підпускав.
Є ще два персонажі – Мочалка і Цар. Вони – нерозлийвода. Так приїхали в одному автомобілі зі сходу, так і живуть разом. Він взяв собі за обов’язок її захищати.
Ще у нас живе Ляля. Раніше її називали “Вокзалочкою”, бо з початку великої війни вона досить довго жила на вокзалі, потім її привезли сюди.
Якщо знайдете вільну годинку, прийдіть сюди, прогуляйтеся з нами, щоби ми могли відчути нову компанію, розім’яти лапи та просто забути про пережите. Не лякайтеся тварин із притулку. Можете допомогти поприбирати територію чи вольєри, або принести продукти для наших “хвостиків”.
До речі, “Домівка” зараз збирає кошти на “Мрію для собак”, щоб облаштувати новий простір для тих песиків, для яких цей дім залишається постійним у їх непростому житті. Це буде великий будинок з господарськими приміщеннями. Сюди зможуть перемістити моїх друзів, яких ніхто не хоче прилаштувати, і тих собак, які через війну проявляють агресію.
Він дуже потрібен, аби покинуті собаки не помирали від холоду та голоду, не жили у картонних коробках, не залишилися з бідою наодинці, а дожили своє життя у належних умовах, адже кожен хоче мати дім і сім’ю. Кожен. І я.
“Мрія для собак”. Реквізити для допомоги:
Номер картки: 5375411221602639
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/2egsMSmwF8
Якщо хочете уточнити нагальні потреби притулку, телефонуйте сюди: +38 073 000 00 75
Дарина Мусієвська, Христина Мацукевич (гурток журналістики ЦДЮТ МЖК-1)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У “Домівці врятованих тварин” запрацював центр порятунку кажанів
