Назар загинув 25 жовтня, йому було 32 роки. Сиіхвчанин був відданим захисником України, який боровся за справедливість. Про церемонію поховання повідомлять згодом. Про це повідомила його сестра, Анастасія Островська.
Словами пам’яті про Назара поділився його друг Ігор Колесник. Він згадує його, як людину з глибинною потребою захищати слабших, непохитним почуттям справедливості, який не уникав найтемніших куточків життя, захищаючи тих, чий голос залишався непочутим.
“Капітан поліцейських наук, найкращий шериф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, романтичний цинік із добрим серцем”
написав він про Назара.
Ігор розпоповів, що Назар свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви та інстинктивно захищав нас від найгіршого: безпідставної жорстокості та байдужості.
“Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто у повній темряві”
Ігор Колесник каже, що поміж спазмами, зміненими станами свідомості, він відчуває злість на нього і запитує себе:
“Що я маю тепер робити із книгами, які йому підготував для відправки на фронт? Що робити зі тими історіями, які притримував, боючись відкрити у ньому ту людську вразливість на лінії війни? Що робити із тими фотографіями і мемами, які він вже не прочитає? Що робити із нашими аудіозаписами, де ми ржали над книгами, які читали у наших паралельних реальностях?”
Він сподівається, що зможе пам’ятати Назара саме таким “впертим засранцем із добрим серцем і непереборним інстинктом справедливості”.
“Спи спокійно, друже, або як сказала моя мама, “Царство тобі небесне”. Нарешті зможеш побачити зірки, коли вони народжуються і помирають”
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збір петицій: одна хвилина — один підпис для вшанування героїв
