Українські журналісти прагнуть зібрати та зберегти цифровий архів спогадів про спалений Бахмут. Долучитись запрошують усіх, хто має свою історію про місто з різних періодів. Долучитися до проєкту можна у Львові за адресою пр. В. Чорновола, 45а, корпус 6.
Команда “Вільного радіо” з Донеччини запустила окремий проєкт “Листи Бахмуту” у День міста — 14 вересня рідному для них населеному пункту, де раніше і працювала редакція, офіційно виповнюється 453 роки.
В рамках проєкту планують зібрати 100 тисяч спогадів про Бахмут. Усіх охочих просять долучитись та написати лист-звернення до міста, як до старого друга у його день народження. Наповнити його згадками про смішні, важливі або гіркі моменти, вдячністю й теплом, похвалою і словами підтримки, або ж побажанням покращення і закликом цінувати чиюсь жертву.
Збирати листи будуть щонайменше до листопада. Якщо ви долучитися до акції, це можна зробити онлайн, на сайті Вільного радіо або принести рукописний лист за адресою пр. В. Чорновола, 45а, корпус 6 (будні дні з 10 до 17 години)
“Святкуванням нині цей день не назвеш, але ми не готові перестати відзначати цей день в році. Там ще є 1% міста. Так, зараз ту землю топчуть росіяни, на жаль, але відлік існування не зупинений. ”
зазначила Анна Сердюк, ініціаторка проєкту та головна редакторка Вільного радіо
Із зібраних листів організатори хочуть сформувати цифровий архів свідчень про місто і його місце в житті людей. Почитати спогади можна буде з розділенням на райони, або ж обравши лише листи зі згадкою конкретного коледжу чи школи. В соцмережах дописи про листи збиратимуть з хештегом #ЛистБахмуту.
“Ви ж розумієте, що листування — це історичний документ. Ми вивчаємо листування дипломатів, які змінили історію, письменників, громадських діячів. То хто сказав, що лист місту не може стати цією історією, яка розповість нам про Бахмут більше?”
додає Анна
Проєкт є терапевтичним, запевняють організатори. Подібна “розмова” зі знищеним містом є одним з доступних етапів проживання втрати, з якою працюють не всі переселенці.
“Перенесення думок на папір допомагають відпустити. Не забути, не сховати подалі, а трохи послабити тиск на себе всередині. Погорювати. Якщо зовсім відверто, то на появу цього проєкту вплинув і мій особистий досвід терапії з психологом: я писала в листі те, що не могла сказати, кричала, плакала, поверталась до того і дописувала чергову застряглу в горлі фразу. І після того стало легше. Звісно, не йдеться про те, що все зникло, але я трошки полегшила свій багаж “проплачу потім.”
ділиться ініціаторка проєкту
Зібрані за кілька місяців листи команда прагне оформити у виставку. Партнерів для цього наразі шукають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ті, хто є”: у Львові відбувся фотопроєкт, який розповідає історії ВПО
