“Щедрик”: звичайна історична документалка чи фільм, який вразить кожного до глибини душі?

Опубліковано:

5 січня відбулась прем’єра історичної драми “Щедрик” в українських кінотеатрах. Чому ж цей фільм варто переглянути усім українцям?

Про що фільм?

Не хочу спойлерити та розповідати все в деталях про фільм, тому розкажу лише основне.

 Події розпочинаються у 1938-1939 роках в місті Станіславі (зараз Івано-Франківськ).В одному будинку мешкають 3 сім’ї різних національностей: українці, поляки та євреї. Головна героїня – українка Софія Іванюк – вчителька музики, яка викладає вокал для дітей своїх сусідів. Дітлахи цих сімей товаришують та й загалом родини згодом матимуть чудові стосунки між собою, попри різні національності.

Проте мирне та спокійне сімейне життя закінчується у 1939 році з початком радянської окупації. Сім’ї ховаються в підвалі свого будинку від обстрілів, не знаючи, що на них очікує та думали, що це скоро закінчиться (в цей момент готуйтесь, що будуть бігти мурашки по шкірі від аналогій з сьогоденням). Згодом на зміну “серпу і молоту” приходить німецька свастика.

Саме життя сім’ї під час німецької окупації показують найдовше у фільмі. І знову ж у 1945 році на зміну німцям приходить “совок”. У фільмі яскраво відобразили як німці знущались з людей, але НКВД-ти це робили в рази жорстокіше і абсолютно нікого не шкодували. З кожною окупацією Софія Іванюк забирала та переховувала дітей сусідів. А як і чому це траплялося і який фінал цих трагічних історій, ви можете дізнатись у кінозалі.

До чого тут “Щедрик”?

“Я хочу вийти на велику сцену та заспівати “Щедрика”. Тому що “Щедрик” робить людей добрішими”.

Пані Софія навчає свою доньку Ярославу цій щедрівці. Та захопливо розповідає, що її дідусь товаришував з Леонтовичем, а “Щедрик” колись звучав не лише у Києві у великій залі, йому також аплодували стоячи в Нью-Йорку. Завдяки тому, що маленька Ярослава заспівала “Щедрика” своїм польським сусідам – сім’ї Калиновських, родини між собою потоваришували.

У найважчий для єврейських дівчаток час, Яся також співала “Щедрика”, який став певним символом віри та надії у щось краще. Щедрівка та голос маленької дівчинки вразив німецького офіцера, син якого згодом почав займатись вокалом у пані Софії, а ще пізніше і жити.Через цю пісню згодом маленька Яся дізналась про усю жорстокість СРСР. Навіть у фінальній сцені, дівчата співали “Щедрика”.

Тобто, ця всесвітньо відома щедрівка у фільмі – не є лише символ української культури, а як я писала вище, символ незламності, сили та добра.

Виробництво фільму

Режисеркою цієї української історичної драми є Олеся Моргунець-Ісаєнко, сценаристкою – Ксенія Заставна. Дитрибуторами фільму виступають FILM.UA Distribution та Kinomania Film Distribution. Фінансування проєкту здійснене у рівних частинах українською та польською сторонами. Українську частку фінансування взяло на себе Держкіно. Бюджет фільму – близько 50 млн грн.

Фільм був у виробництві 3 роки: спочатку Covid-19, потім повномасштабне вторгнення і лише у 2023 році українські глядачі змогли переглянути цю історичну драму. Проте, як на мене, це й на краще. Адже продовж перегляду глядачі тепер переживають значно сильніші почуття, співчувають і розуміють героїв фільму. Таких емоцій не було б, якби стрічка вийшла у 2021 році. Загалом, світова прем’єра відбулася 4 березня 2022 року, фільм уже побачили в Польщі, Ізраїлі, на американському континенті, а також у Нігерії.

У фільми знялися багато відомих як українських, так і польських акторів. Але що мене найбільше вразило, що для акторки Яни Корольової, яка зіграла головну роль Софії Іванюк, це був кінодебют. Можна переконливо сказати, що дівчина чудово зіграла у фільмі і її дебют – успішний.

Особисті враження

Дружня порада: якщо ви теж емоційна людина, яка все сприймає близько до серця, то краще беріть з собою носовичок і не фарбуйте очі.

Впродовж фільму я прожила спектр емоцій: від ненависті до щастя. Дуже багато разів бігли мурашки тілом та, певно, кожен проводив собі в голові порівняння з сьогодні. Цікаво, що коли показували німецьку окупацію, мені було сумно, сцени викликали якийсь жаль, несправедливість.

Проте, коли показували радянську, — не було жодних емоцій, окрім ненависті. Було дике бажання задушити голими руками ту радянську владу, яка знущалась і знущається з українців. А щоб раз і назавжди зупинити російський вплив на Україну, потрібно не лише донатити на ЗСУ, а й підтримувати українську економіку, зокрема українське кіно! Тому купуйте квиточки на фільм, беріть сім’ю, друзів чи кохану людину і гарного вам перегляду!

Голуб Марія

Сихів Медіа
Приєднуйтесь у TELEGRAM

Оперативно. СихівМедіа

ПРИЄДНАТИСЬ ДО КАНАЛУ ЗАКРИТИ