Ми звикли, що школа – це місце, де діти можуть почуватись як у дома, а батьків їм заміняють вчителі. Але з початком повномасштабного вторгнення, питання безпеки стоїть гостро. Вже неодноразово ворожа держава показувала, що вона – терорист, тому усім варто очікувати від неї цинічних дій. Проте львів’янам пропонують відкривати школи, і дозволити дітям навчатись очно. Чи доречно це у наш час? І що про це думають сихівчани?
У Міністерстві освіти та науки України зазначають, що через складну ситуацію новий навчальний рік може розпочатися або у форматі змішаного, або дистанційного навчання. Населення розділилось на два табори: одні кажуть, що відвідування шкіл зараз ризиковане, а інші ж сумніваються, чи “дистанційка” дійсно може дати дітям якісні знання і чи замінить живе спілкування з педагогами та однолітками. А після того, як чимало батьків приміряли на себе ті чи ті вчительські обов’язки на кілька місяців, родини бояться дистанційного навчання, мов вогню.
На своїй фейсбук-сторінці Галина Ростопа, яка виступає за очне навчання, прокоментувала суперечку:
“Моя думка – діти повинні йти в школу, в тих регіонах, де це можливо і в тих закладах освіти, де є технічна можливість.
Я з чоловіком працюємо, бабусі можуть допомагати лише частково. Моя донька і так залишається сама під час тривог. Знає куди має йти та що робити під моїм телефонним контролем. В нашому багатоповерховому будинку немає нормального укриття (лише цокольний поверх паркінгу), натомість таке є у школі. Питання, в якій ситуації мені буде спокійніше?
Схиляю голову перед мужністю освітян, які готові працювати в умовах війни. Але відповідально заявляю, що не буду мати жодної претензії до кожного з них, якщо трапиться трагедія. У цьому може бути винний тільки путін і вся та нація. Мій обов‘язок пояснити дитині, як одягнутися, як зійти, як не затриматись в туалеті в разі тривоги. Якщо вашу дитину за руку повинен звести в укриття класний керівник, то краще не давайте її в школу.
Ми мусимо призвичаїтися жити у нових реаліях, якщо вирішили залишитись жити в Україні. Я про те, що навіть, якщо військові дії закінчаться, то не зникне загроза теракту на роки. Тому вчіть дітей, як діяти в разі тривог без вас, або до 15 років водіть їх за руку в укриття і переводьте на дистанційне навчання. Але через свою тривожність не створюйте зайвої паніки навколо відкриття шкіл.”
Вікторія Канцурова ж опозиціонує думці Галини Ростопи. Вона, як і багато інших батьків, непокоїться про безпеку своєї дитини, бо не довіряє якості шкільних укриттів і лояльності ворожої держави.
“Проти. Принаймні осінь точно варто перечекати, поступово ситуація на фронті переломлюється на нашу користь.
Школа – це малоповерхова будівля радянського зразка, яка при влучанні розсипається до нуля. Підвал – це не укриття, а депресивне холодне приміщення, яке може стати братньою могилою. Не уявляю якісної евакуації, до прикладу, 800 дітей за 10 хвилин. До того ж у підвалі ніхто вчитись не буде. А якщо тривога під час дороги до школи? Якщо вночі 2-3 тривоги, як діти мають вранці встати й продуктивно навчатись, якщо це і дорослому складно? Ковід, до речі, теж нікуди не зник, але у нас його бояться більше, ніж прильотів”.
Батьки-опозиціонери очного навчання також зазначають, що не впевнені у холодному розуму вчителів, бо ті теж мають людські якості та свої сім’ї, тому не завжди зможуть чітко допомогти вивести усіх дітей в укриття під час тривоги.
А що кажуть про вихід на навчання львівські освітяни? Керівник управління освіти ЛМР, Закалюк Андрій, розповів, що їхня позиція – це вихід на очне або змішане навчання.
“Ми починаємо навчальний рік в очній формі навчання. По-перше, дистанційна форма навчання, все ж таки, не дає достатньо хорошої якості знань. По-друге, війна може тривати не один рік, і просто закрити школи ми не можемо. По-третє, ми повинні виходити та виходимо з досвіду, який ми отримали за останні шість місяців, і, враховуючи те, що дитячі садочки в нас теж працюють, і дітки в них вчаться, і все добре, безпечно, то чому так не можна бути й в школах?
Ми не забули про безпеку, це теж аргумент. У нас є багато учнів, і, кажучи правду, не всі вони ходять в укриття під час тривоги. І батьки теж. А в школі, під контролем вчителів, діти будуть у безпечнішому місці.
Звичайно, ми опитали батьків перед рішенням. Більшість за”, – коментує Андрій Закалюк.
Рішення, яке задовільнятиме усіх, прийняти надзвичайно важко, якщо узагалі можливо. Проте головне на сьогодні – це життя і безпека школярів та вчителів. Рішення виходу на очне навчання є ризикованим, проте кожен школяр заслуговує на якісну освіту та дитинство, тому повернення за парти є очікуваним та необхідним.
А що ви думаєте про очне і дистанційне навчання?
Костирко Марта
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інтерактив про безпечне працевлаштування для жителів “Маріяполісу”: як це було?
