Випав з вікна, повісився, вчинив самогубство – для сихівчан ці новини вже є буденними, хоч і досі викликають жах та співчуття. Чому самогубства почастішали? Хто найчастіше їх скоює, моторошна підготовка та роль священників у цій ситуації – про все це ми поспілкувались із начальником Сихівського відділу поліції Іваном Іваночко.
- Іване Степановичу, яка кількість випадків самогубства у 2021-му і який віковий сегмент самогубців?
Насправді, самогубство не є дуже поширеною проблемою, як для нашого району. За 2021 рік стався 21 випадок: найбільше у листопаді – 4, та в грудні – 5. Що стосується віку, то це середній і старший вік – 30 – 50 років. Наймолодшому сихівчанину, який покінчив із життям, було 22 роки.
- Серед підлітків таких випадків немає? Бо дуже часто акцентують саме на тому, що вони переживають складний перехідний період.
У Сихівському районі ні. Жодного випадку самогубства серед підлітків не було. І тут, насправді, я думаю, заслуга священиків. При церквах є багато “гуртків” для молоді, які дають їм усвідомлення, що самогубство – не вихід, треба шукати рішення проблем.
- Чому, на вашу думку, ця проблема стає все актуальнішою ?
Взагалі піком таких відчайдушних ситуацій завжди була весна та початок осені, під час погодніх та сезонних змін зокрема. Додались фактори із короновірусом, та післяковідними наслідками, це теж вносить корективи у поведінку людей. Раніше самогубство здійснювали переважно чоловіки, які мали залежність від наркотиків чи алкоголю, а тепер і жінки, у гарному, працездатному віці. Один із прикладів – жінка, яка мала дитину, чоловіку, хорошу квартиру, машину, і от вона викинулась з вікна. Ця жінка готувалась до цього: написала повідомлення в бесіду батьків зі школи, щоб підтримували її дитину та не залишали самою, подзвонила брату та вибачилася за все, що зробила і вже через 5 хвилин її не стало. Здавалося б, парадоксальний вчинок, адже у людини є все, що потрібно: сім’я, хороші стосунки з чоловіком, достаток, але вона вирішила по-іншому…
- А як правоохоронці розслідують такі випадки?
Ми порушуємо кримінальне провадження, як вбивство. Збираємо докази, робимо експертизу, шукаємо та говоримо зі свідками, складаємо до купи всі матеріали і тоді слідчий приймає рішення чи це вбивство чи самогубство. Коли є записки – це очевидно. Хоча інколи, може бути і доведення до самогубства, за яке теж є стаття. Це в тому випадку, якщо ми бачимо збіг обставин: людину принижують, доводять і це задокументовано та є свідки, то людина вчинила самогубство не по своїй волі.
Начальник сихівського відділу поліції ділиться, що самогубства – не є “новітньою” проблемою, але зараз про неї почали говорити частіше, звертати увагу на причини, аби передбачити і застерегти людей не вдаватись до крайнощів. Важливо, що приблизно в 80% випадків, коли людина має намір покінчити із собою «попереджає» заздалегідь.
