Вулиці є невід’ємною частиною кожного району: там народжуються, роблять свої перші кроки, зустрічають кохання, годинами сидять на лавочках в улюблених парках, танцюють, навчаються і просто живуть. То чи можна сказати, що у вулицях закладене життя? Життя, яке, пливучи своїм ходом, часто зазнає змін. Сьогодні ми хочемо розповісти вам про вулиці, які не завжди називались так, як сьогодні.
1.Одна з найбільших вулиць Сихова, проспект Червоної Калини, 1957 року отримала назву Криворізька для частини від вул. Стуса до вул. Угорської, а 1981 ця назва поширилась на весь проспект. Однак, 1993 року виник задум перейменувати вулицю на честь основного народного символу України – калини. Також це мало стати втіленням відновленої державності.
2.Вулицю, з якої почалося будівництво нашого району, тепер величають Сихівською. Саме там у кінці 70-тих проклали шляхопровід через залізничну колію і звели два перші будинки для військовослужбовців та працівників заводів. Цікаво, що коли першим мешканцям вручали ключі, вулицю назвали на честь Климента Ворошилова – наркома оборони СРСР та героя Радянського Союзу. А Сихівською вона стала 1989 року.
3.Історія вул. Хуторівки ще багатша. До 1871 року, у часи панування Австро-Угорщини й Польщі, вона була зареєстрована «За Стрийською рогаткою». Пізніше вулицю перейменували в честь німецького колоніста Юста Ґляца, який збудував тут фільварок – Юстґляцівка. 1950 року вона змінилась на Хуторівську, через велику кількість насаджень, а на початку 90-тих врешті отримала сучасну назву.
4.Вулиця Кавалерідзе до 1992 року мала назву на честь радянського математика, академіка АН СРСР та героя Соціалістичної Праці Мстислава Келдиша. А вже опісля розпаду Радянського Союзу її назвали на честь українського скульптора, кінорежисера й драматурга Івана Кавалерідзе.
5.Того ж 1992 року отримала своє сучасне найменування і вулиця Трильовського – на честь Кирила Трильовського, який заснував січовий рух у Галичині, а також був депутатом віденського парламенту. До того сихівчани знали її як вулицю Лелюшенка – радянського військового діяча та героя ЧССР.
6.Була на Сихові й вулиця на честь голови Спілки письменників СРСР та лауреата Сталінської премії Олександра Фадєєва. Це теперішня вулиця Антоненка-Давидовича. Борис Дмитрович також був письменником, але українським, і членом літературної організації Ланка-МАРС.
7.До кінця XX століття сучасна вулиця Довженка була основним місцем проведення будь-яких заходів, що стосувались Сихівського району. Перегляд фільмів у кінотеатрі, дискотеки, кафе з морозивом, чого тільки не було на цій вулиці, яка, однак, до 1991 року була знана як вул. Літунова – на честь військового радянського діяча.
8.Дуже цікаву й давню історію має вулиця Зелена, яка від початку свого існування була торговим шляхом до Молдови, а тому мала назву «Волоського мосту» або «Волоська дорога». Під час панування Австро-Угорщини вулицю назвали Грюненштрассе, тобто та ж Зелена, проте німецькою. 1938 року – одна частина перейменована на честь польського генерала Розвадовського, а інша стала Верхньою Зеленою. Врешті-решт, 1944 року вулиця стала Зеленою, як називається і досі.
9.Вулиця Липова Алея існує з 1912 року, завдяки дідичу фільварку Снопків, який зробив тут насадження на честь 100-ліття походу Наполеона на Москву. Перша її назва – Ліпова алєя, яка під час німецької окупації змінилась на Лінденаллєє, а от сучасне найменування виникло трохи згодом, 1944 року.
10.Цікаво, що вулиця Кос-Анатольського отримала свою нинішню назву 1986 року, тобто ще до проголошення незалежності України, на відміну від інших вулиць. Анатолій Кос-Анатольський був українським композитором, народним артистом та лауреатом премії ім. Т. Г. Шевченка. Перед тим це була вулиця Сливова.
Отже, більшість сихівських вулиць до розпаду СРСР називали на честь саме радянських діячів, і свої сучасні назви вони отримали вже після проголошення незалежності нашої держави або раніше, якщо ця назва не прив’язана до конкретної постаті, а є нейтральною.
Юлія Бойчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 фактів про заводи Сихівського району. Частина 2
