Один день із роботи Сихівського дільничного

Сьогодні, 18 червня своє професійне свято відзначають дільничні інспектори поліції. Їхня робота часто непомітна широкому загалу, але надзвичайно важлива. Щоб зрозуміти як проходять робочі будні поліцейського, ми вирішили прожити один день із сихівським дільничним Ігорем Мальчиком. Але, вочевидь, цього замало для повної картини, тому що кожен його день  не схожий на попередній.

Свій робочий день дільничні інспектори поліції починають о 7.30 годині з обходу адміністративної дільниці, після якої відбувається нарада у Сихівському відділі поліції. Там вони отримують свої завдання.

Якраз після наради, на вході у відділок поліції, ми зустрілись із Ігорем Мальчиковим, дільничним інспектором він працює вже вісім років. Разом з Ігорем та його двома колегами сідаємо у машину, щоб дістатись до поліцейської станції. «Наша поліцейська станція, яка раніше називалась дільничим пунктом,  розташована у приміщенні ЛКП. Вони є на кожній дільниці, щоб мешканці могли швидше дістатись до працівників поліції, а також для того, щоб оперативно реагувати на виклик», — розповідає Ігор. 

Службового автомобіля дільничні не мають, на поліцейську станцію вони добираються на власному.

Ігор закріплений за адміністративною дільницею «Кеч», загалом у Сихівському районі їх вісім.  Коли стається злочин на дільниці, перша людина, яка приходить на допомогу — це дільничний. «Адміністративна дільниця, яка закріплена за мною і моїми колегами починається від  стадіону «Арена Львів» до гуртового ринку «Нижній Шувар». В цю ділянку входить вулиця Стрийська, Максимовича, Гашека та інші менші вулички, які до них прилягають»,говорить дільничний.

 

 

Отже, з поліцейської станції вони приступають безпосередньо до роботи на своєму мікрорайоні. Тому, пішки йдемо по території патрулювання — починаючи з вулиці Гашека. Ігор розповідає, що важливо пройтись територією школи, а також дитячих майданчиків: «Тут найчастіше збираються особи, які вживають алкогольні напої. З ними ми проводимо профілактичні бесіди. Десь спокійно та по-доброму, а деколи доводиться виписувати штрафи».

За день я проходжу понад 10 кілометрів

Поки ми патрулюємо вулицю, Ігор розповідає,  що в обов’язки дільничних входить також перевірка людей за місцем проживання, які сиділи у в’язниці. «Ми навідуємось до них декілька разів на місяць запитуємо у сусідів та родичів про їх поведінку: чи не створюють клопоту, чи не немає скарг. В разі чого ми, знову ж таки, проводимо виховну та профілактичну роботу, — розповідає Ігор, —  Також раз у тиждень перевіряємо й тих, кому за вчинення кримінальних правопорушень заборонено покидати квартиру». Окрім цього, дільничні інспектують власників мисливської зброї, а також розглядають звернення мешканців. 

За розмовами не помітили, як пройшли вже кілька кварталів. Ігор розповідає, що за день може проходити по 10 кілометрів та ділиться: «Кожен наш робочий день не схожий на попередній. Ось, ми йдемо по дорозі і ніколи не знаємо, що чекає нас на повороті. Тому, як і в кожній роботі, тут теж є свої нюанси».

Заходимо у перукарню на вул. Стрийській, щоб перевірити виконання санітарних норм під час карантину. Адміністратор ввічливо привіталась і одразу дістала журнал, в якому записують температуру всіх працівників. «Бачу, що ви тут вже всіх знаєте»,питаю. «Звичайно, така моя робота знати всіх і все на території обслуговування», — коментує поліцейський.

Раптом дільничному поступає дзвінок: «Терміновий виклик, на вул.Гашека збили людину, мусимо пришвидшитись в ту сторону». Проходимо пару кварталів і після повороту бачимо натовп людей. Потерпілий чоловік з розтрощеним коліном у розпачі сидить на асфальті – на пішохідному переході його збила машина. Як говорять свідки, він переїжджав дорогу на електросамокаті, у якого не спрацювали гальма.

На  психологічних тренінгах нас вчать,  як  поводитись у стресових ситуаціях

Аварія, яка несподівано сталась біля скверу на Гашека, привела людей у шоковий стан. Поки вражені зіваки вигадували обставини події, дільничний Ігор спокійно обгороджує місце аварії. Він повинен надати першу медичну допомогу потерпілому, зберегти місце події від змін до приїзду оперативників чи інших служб, а також зібрати перші покази свідків.

 

«Люди, які не звикли у повсякденному житі бачити такі аварії з потерпілими, або не дай Бог, з летальними випадками, перебувають в шоці. Але ми проходимо різноманітні тренінги, на яких вчимось поводженню у стресових ситуаціях. Тому, якщо для мешканців така ситуація — це стрес, то для нас — це буденна робота», ділиться поліцейський.

 Пізніше приїжджають патрульні, карета швидкої допомоги та слідчий з ДТП. Дивлюся на годинник – 13.00. «Ігор, а обід у вас?», — питаю. «Обід є. Але іноді й перекусити навіть не виходить – часу бракує», — відповідає дільничний.

Після надання першої допомоги дільничний повертається до поліцейської станції. Розбирається в купі паперів, друкує якісь документи. Робочий день закінчується о 17.30  після підбиття підсумків за день та здачі відпрацьованих матеріалів. Проте Ігор ділиться, що й у вихідні дні теж затримував злочинців.  «Коли йшов на цю роботу,  розумів, що це служба 24 на 7, без вихідних, у якому б куточку країни ми не були. Зі мною завжди є моє посвідчення. Але хочу сказати, що про свій життєвий вибір ніколи не шкодував».

Фото і текст Вікторії Матевощук