Фото: Сихів Медіа
Ще років десять тому питання поступитись місцем чи ні – не викликало жодних дискусій. За замовчуванням це вважали правилом гарного виховання та хорошого тону. А нині я часто є свідком неприємних ситуацій в маршрутках і трамваях, які доходять до абсурдних суперечок і провокують конфлікти між поколіннями. Часи змінюються, цінності трансформуються. Та чи входить традиція поступатися місцем у список вічних благородних жестів? Про це я спробувала розібратись із психологом, медиком, священником, молодим юнаком із Польщі, який навів паралель сусідських традицій та сихівською студенткою, яка поділилась власною думкою.
Хто не спостерігав за класичним сценарієм у переповненому громадському транспорті, коли одні стоять разом із всіма, а інші обурюються, адже молодь не ввічлива і не поступається місцями людям похилого віку, матусям з дітьми.
Але ж це прояв вихованості та поваги!, – аргументують бабусі та дідусі. З дитинства наші батьки навчали: “ встань, як бачиш старшу жінку, їй важко стояти, вони хворі”, або ж “ з малими дітьми не зручно стояти, вони вередують»… Насправді, за правилами етикету дівчата мають перевагу перед хлопцями, жінки – перед чоловіками, старші перед молодшими, інваліди чи хворі перед здоровими. Так було завжди. Чи працюють ці “правила” у реаліях 21-го століття?
Коментує Ольга Ніжаловська, психологиня:
“Зазвичай те, що чітко не прописано в законі, є проблемою моральної площини, а, значить, залежить від цінностей окремої людини. Формування цінностей відбувається спочатку в сім’ї, потім в середовищі. Молодь не є відірваною від світу, а є носієм цінностей суспільства, які з часом і різними поколіннями змінюються. Якщо повага до віку, поблажливість до дітей, милосердя та співчуття до людей з фізичними або ментальними вадами, притаманні людині, вона діятиме відповідно до цих цінностей, якщо ні- то її можна хіба змусити це зробити, бо сама вона такої потреби не відчуває».
З точки зору здоров’я- все інакше. Зі слів лікаря, Григорія Троцького, фізіологічно існує лише два основних положення: стояче і лежаче. Сидяче – це досить умовно, адже тривале сидіння теж не є корисним, сприяє захворюваності хребта, геморою і т.д. Як кажуть – все корисне в міру.
“Якщо говорити саме про сидіння в громадському транспорті – все трішки по-іншому, – каже Григорій Троцький,- не всі люди можуть встояти або втриматися під час руху. Людям, які мають інвалідність, похилого віку, вагітні жінки мають більший шанс травмуватися, ніж здорові, сильні пасажири. Якщо ми говоримо саме про Львів, то під час поїздки у транспорті, то і стояння, і сидіння є однаково корисними коли людина втомилася, або однаково шкідливими, якщо людина зловживає таким положенням“, – додає лікар.
Що каже церква на гідну поведінку у контексті сучасних реалій? Однозначно просить виявити людяність та співчуття до ближнього. Думку висловлює настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці, отець Орест Фредина:
“Ісус Христос каже: “Все, що ви зробили одному з найменших-це ви зробили мені”. Євангелія вчить, що якщо тебе просять сорочку, віддай ще й свиту. Інакше кажучи, Господь Бог нас вчить бути привітними і прихильними до інших людей. Тому якщо ми бачимо, що хтось більше потребує, ніж ми, а це наше право, то воно й прекрасно тоді поділитися».
А як ставиться до традиції поступитись місцем молодь сусідньої Польщі? Чи варто нам ставити клеймо байдужості на львівських юнаків та дівчат, які часом байдужі до думки суспільства, а іноді мають вагомі обставини, аби не віддати місце іншому пасажиру?
“Буває таке, що трамвай, або маршрутка напівпорожня, тобто є місця для сидіння, пенсіонери кажуть “можна сісти?” Так, це дивно, проте вони таким чином хочуть, щоб їх поважали”,- ділиться 19-річний поляк Ніколас.
Зі слів хлопця, молоді люді часто поступаються своїм місцем, адже так їх навчили батьки. За спостереженнями юнака, переважна більшість його ровесників ставиться до цього позитивно, адже це вже є звичкою з дитинства.
Частково погоджується із ровесником з сусідньої країни і моя подруга Оксана, яка здобуває фах юриста в ЛНУ ім. Франка. Але дівчина наголошує, перш ніж осуджувати молоде покоління, слід взяти до уваги сучасні обставини, які нині формують життєвий графік людей: понаднормову роботу поєднану із виснажливим навчанням, додаткові проблеми зі здоров’ям у молодих людей тощо, адже не лише віковий критерій має спонукати людей бути жертовними.
А що думаєте ви про традицію поступитися місцем? Чи хотіли б її увіковічнити?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамваї до 23:00 та збільшення кількості транспорту – що чекати з 1 вересня на дорогах Львова
