Фото: Сихів Медіа

Автовокзал «Львів» на Стрийській: трохи історії і сучасний вигляд

22 Жовтня 2018 в 16:20

Будівлю автовокзалу на Стрийській звели ще у 1980 році. Від самого початку до кінця не було реалізоване все, що задумали у проекті. Пізніше кілька разів підіймали питання про реконструкцію будівлі, однак поки що істотних змін не відбулося.

«Сихів Медіа» розповідає, скільки коштувало звести споруду, хто її автори та як міг би виглядати вокзал після реконструкції.

Історія будівництва

Рішення на будівництво нового автовокзалу Міністерство автомобільного транспорту УРСР видало 27 жовтня 1969 року. Проектування тривало з 1971 по 1973 рр. Проект розробляли у львівській філії інституту «Діпроміст». За попередніми розрахунками вартість будівництва комплексу автовокзалу складала 1750 тис. крб., а самої будівлі — 1200 тис. крб. (в цінах 1973 р.). Будівництво завершили у 1980 році.

На ділянці, це постав автовокзал, знаходилося кілька садибних будинків, які було попередньо знесено, а мешканців відселено. Крім того, проект передбачав будівництво дороги, яка перетинала б вул. Стрийську під прямим кутом, а перехрестя планувалося організувати у вигляді дворівневої розв‘язки. Але окрім самого автовокзалу та житлового кварталу поруч, усіх запланованих елементів інфраструктури реалізувати не вдалося. Проектована дорога, перпендикулярна до вул. Стрийської, була частково збудована зі східного напрямку у 2012 р. без багаторівневої розв’язки. Оскільки навколишня інфраструктура збудована не повністю, то й сама споруда автовокзалу експлуатується не в повній мірі.

Архітектура

Проект автовокзалу на Стрийській розробляли архітектори Валеріан Сагайдаковський та Микола Столяров.

Об’ємно-просторова структура його являє собою трикутник, який формує три зони: площа перед автовокзалом з боку вулиці Стрийської, зона прибуття автобусів та зона їх відправлення. З боку вулиці Стрийської споруда має три поверхи зі складним дахом.

У тильній стороні автовокзалу створений цокольний поверх, де розміщені допоміжні служби, камери зберігання і криті перони прибуття і відправлення автобусів. На першому поверсі міститься касовий зал з виходом на терасу, під якими розміщені перони. На другому поверсі знаходяться зал очікування, готель і кафе.

Проект реконструкції автовокзалу 2009 року

У другій половині 1990-х – першій половині 2000-х рр. висувалося кілька проектних пропозицій щодо реконструкції та розширення комплексу автовокзалу з надбудовою додаткових поверхів та будівництвом готелю на території комплексу. Остання така пропозиція була відхилена містобудівною радою у 2009 р.

Того року зайшла мова про те, що у Львові проводитимуть «Євро 2012». Відтак, архітектурна група під керівництвом архітектора Дениса Белюха запропонувала реконструювати автовокзал.

«Ми не відмовляємося від існуючої планувальної структури, а розвиваємо її, ефективніше використовуючи внутрішній простір під функції, яких потребує ринок. Перед фасадом з вул. Стрийської пропонуємо спорудити готель на 500 місць (14 номерів на поверсі). Сам вокзал матиме 4 поверхи, де розмістяться заклади харчування й розваг, конференц-зал та виставковий зал, офісні приміщення тощо. На першому поверсі будуть каси, почекальні й кафе, реконструюємо й криті платформи, щоб під них міг заїхати стандартний 1,5-поверховий євро автобус. Таким чином здобудемо як поліфункціональний термінал, з розрахунку 400 відправлень у день (12 тис. пасажирів), так і архітектурну домінанту – багатоповерховий готель», — пояснював тоді Денис Белюх.

Однак проект подали рецензувати Михайлові Столярову — одному з авторів будівлі вокзалу. Долю проекту вирішували на архітектурно-містобудівній раді. Сам Столяров на неї не прийшов, однак рецензію від імені інституту, у якому він працює, виголосив директор Микола Кошло, який підписався під документом.

На думку Миколи Кошла, функція автовокзалу у пропозиціях молодих проектантів загублена повністю.

«Модернізувати автовокзал треба, але тут відбулася підміна понять, бо нам пропонують кардинальну перебудову із зміною функції», — зазначав Микола Кошло, висунувши пропозицію нового замовного конкурсу, учасники якого враховувала б охоронну зону водогону, а інвестор — потребу розширення ділянки.

Зрештою, учасники ради не підтримали пропонований проект, але зійшлися на тому, що будівлю автовокзалу необхідно реконструювати.

Міні-реконструкція

Наполеонівські плани з перебудови автовокзалу не здійснилися і до сьогодні. Єдине – у 2016 році реконструювали перон та дорожнє покриття.

За словами директора ПП «Гал-Всесвіт» Ореста Жеховича, чия фірма і робила ремонт, тут опустили і накрили  платформи, змінили дорожнє та тротуарне покриття на бруківку. Зважаючи на те, що автовокзал було побудовано у минулому столітті, під’їзд до перону не розрахований на висоту туристичних автобусів, які курсують зараз. Відтак на пероні вирішили заглиби сам заїзд для автобусів.