Волонтерський рух захопив не лише Україну, але й Європу. Щодня тисячі людей допомагають українцям, які виїхали з-за кордон шукаючи прихистку через війни, яка вже понад 40 днів триває вдома. Велика кількість цих українців ніколи не були за межами України, не знають іноземних мов та часто вірять чуткам, а не перевіреній інформації.
Редакція “Сихів.Медіа” поспілкувалась з депутатом Ради міста Краків Єнджи Ходзінським про головне, що потрібно знати та зробити українцям, які тимчасово проживають в Польщі.
Від початку війни вокзали більшості великих польських міст перетворились на пункти “першої допомоги” для українців. На вокзалах постійно чергують волонтери, які допомагають українцям придбати квитки та відповідають на питання, які турбують людей; працюють польові кухні, де завжди можна з’їсти щось ситне та випити кави; функціонують пункти, де українці можуть отримати їжу довготривалого зберігання, воду та засоби першої необхідності – і все це безкоштовно для тих, хто потребує.
На одному з таких вокзалів, в Кракові, протягом кількох тижнів працював Єнджи, який допомагав українкам з дітьми шукати тимчасові домівки та роботу. В розмові з журналісткою “Сихів.Медіа” Єнджи виділив 4 головні аспекти, які українцям необхідно знати, аби життя в Польщі було безпечним та комфортнішим.
“Якщо ви вже живете тут, в Польщі, не потрібно ні на що чекати, тому що війна може закінчитись через тиждень і тоді ви повернетесь додому, а якщо не закінчиться, тоді що? На сьогодні ще є місця в школах, місця, де можна жити і де можна працювати, не треба чекати, потім їх може не стати і дітям доведеться навчатись в польових школах, що не дуже добре,” – пояснює Єнджи Ходзінськи.
Найважливіше при виїзді з України – це наявність закордонного паспорту. Без закордонного українки з дітьми, які тимчасово мешкають в Польщі, матимуть лише статус біженців. Для них це означає, що буде не так легко повернутись в Україну, коли закінчиться війна, та не так просто отримати в Польщі те, на що вони мають право.
“В Польщі цей внутрішній документ український не є документом, а лише підтвердженням особи. З українським паспортом тут ти не можеш відкрити рахунок в банку, тоді як з закордонним можеш,” – підкреслює Єнджи.
Друга важлива річ на думку Єнджи – песель, тобто польський аналог ідентифікаційного коду, який українці можуть зробити. Кожен українець, який перетнув польський кордон після 24 лютого, може отримати 300 злотих одноразової допомоги, а на дітей нараховуватимуть 500 злотих щомісяця. Отримати кошти можна після вироблення песеля та реєстрації в найближчій районній адміністрації.
Також наявність песеля дозволяє швидше влаштуватись на роботу та отримувати безкоштовну медичну допомогу.
Наступна важлива річ, для жінок, які приїхали в Польщу з дітьми, це можливість записати їх у дитячі садки та школи, поки у польських навчальних закладах ще є місця для українських дітей.
“Якщо люди вже тут – це потрібно робити швидко, поки місця ще є. Бо коли місць не стане, почнуть відкривати якісь школи в палатках і це не буде добре. Краще подати дитину в школу зараз,” – додає Єнджи.
Останньою, проте чи не найважливішою для безпеки українців, є настанова звертатись, брати допомогу та користуватись транспортом лиш від тих людей, які є офіційними волонтерами. Тобто, від людей, які отримали дозвіл від міста на введення волонтерської діяльності. Ця діяльність може стосуватись і перевезень, і пошуку чи надання житла, і допомоги на вокзалах. На жаль, уже є зафіксовані випадки, коли з людьми втрачають зв’язок та ніхто не знає чи знайшли вони домівки та в яких умовах проживають.
За спостереженнями Єнджи, більшість вимушено переміщених жінок з дітьми, які проживають в Польщі, щодня сподіваються, що от-от і поїдуть додому, а не намагаються соціалізуватись в польських містах. Після того, як українки знаходять домівки та виконують ті пункти, які ми навели вище, їм потрібно почати відвідувати курси з польської мови. На сьогодні в Кракові організовують такі навчання безкоштовно. Після 4-6 тижнів таких курсів набагато більше можливостей знайти роботу, адже для більшості праці необхідна хоч мінімальна, проте комунікація.
Також важливо згадати про те, що більшість волонтерів, які допомагають українцям, які втекли від війни, є поляками. До повномасштабного вторгнення стереотипно було прийнято вважати, що поляки негативно ставляться до українців, які працюють в Польщі, проте за тижні інтенсивної допомоги від цього стереотипу не залишилось і сліду.
На завершення розмови журналісткою “Сихів.Медіа” Єнджи закликав українців, які мешкають в Польщі уже не перші місяці та роки, більше долучатись до волонтерства, адже роботи є багато і люди, які володіють українською мовою є надзвичайно важливими на вокзалах!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Благовіщення Митрополит Львівський очолить молитву вервиці в одному з сихівських храмів.
