Реабілітаційний центр “Галичина”, розташований на вулиці Хуторівка, 38, став справжнім осередком допомоги для військових, які потребують реабілітації після важких поранень. Центр не лише надає фізичну та медичну допомогу, а й створює умови для соціальної адаптації, психологічної підтримки та повернення до активного життя. Ми поспілкувалися з директором центру, лікарем та самими пацієнтами, які розповіли про свій досвід реабілітації та плани на майбутнє.
До 24 лютого 2022 року в центрі проводили комплексну реабілітацію, яка включала вісім видів допомоги: соціальну, психологічну, фізичну, медичну, фізкультурно-спортивну, трудову, професійну та навчальну. Центр обслуговував одночасно до 220 людей. З початком повномасштабного вторгнення центр оперативно адаптував свою роботу до потреб військових.
З перших днів в “Галичині” почали приймати внутрішньо переміщених осіб – за короткий час центр надав допомогу 1650 людям. Пізніше до реабілітаційного центру звернулися військові госпіталі з проханням надавати послуги з реабілітації для поранених військовослужбовців. Протягом 2022 року тут реабілітували 320 військових. У 2023 році заклад пройшов реорганізацію, перейшовши у статус державного некомерційного підприємства, що дозволило укласти договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).
Сьогодні центр надає медичну, фізичну, соціальну та психологічну реабілітації. Одночасно тут можуть перебувати до 300 людей, а загальна кількість пацієнтів, які проходять реабілітацію за рік, досягає 2400 осіб.
Важливим напрямком роботи центру стало протезування. В “Галичині” працює дві протезні лабораторії, для працівників провели навчання та закупили сучасне обладнання. Центр співпрацює з іншими підприємствами, що займаються протезуванням, зокрема з індійсько-польською компанією, яка спеціалізується на біонічних протезах рук.
“Ми працюємо з 18 протезними підприємствами, і кожен пацієнт сам обирає, з ким він хоче співпрацювати. Це дозволяє індивідуально підібрати підхід до кожного випадку”
розповідає директор Григорій Дунас.
Особливе місце в соціальній реабілітації Центру займає культмасова робота, яку проводить культорганізаторка Центру Ващишин Світлана. Для військовослужбовців та за безпосередньої їх участі відбуваються культурно-просвітницькі заходи: вечори-зустрічі з письменниками, артистами та іншими діячами культури, заняття з малювання, художні виставки, лекції. Вони виїжджають на екскурсії по місту й в громаду, відвідують театри та кінотеатри, різноманітних концертах, співають в караоке, беруть участь в спортивних іграх та змаганнях.
Фізична та ерготерапія: повернення до життя
Реабілітаційний центр “Галичина” спеціалізується на фізичній і ерготерапії, а також на комплексній допомозі людям з ампутаціями кінцівок. Основна мета закладу – допомогти повернутися пацієнтам до активного та повноцінного життя.
Ми побували на занятті з ерготерапії і розпитали завідувача відділення фізичної реабілітації, фізичного терапевта Дмитра Павловського над чим працюють під час цих занять:
“В даний момент ми працюємо над відновленням дрібної та великої моторики. Пацієнти вчаться знову виконувати звичайні побутові дії — від зав’язування шнурків до використання ключів. Особливо важлива дзеркальна терапія, яка допомагає зменшити фантомні болі”
Кабінет ерготерапії в центрі обладнаний спеціальними тренажерами та пристроями. Вправи включають навчання користування протезом, тренування роботи лівої руки при втраті правої, а також відпрацювання таких навичок, як самостійне одягання чи маніпуляції з дрібними предметами.
“Важливою частиною роботи є терапія фантомного болю, який є частим наслідком ампутації. Сюди входять як медикаментозне лікування, так і дзеркальна терапія, спеціальні масажні техніки роботи з культею, рубцями і спайками”
пояснює спеціаліст.
Окрім фізичної реабілітації, центр приділяє значну увагу психологічному стану пацієнтів. Багато військових, які потрапляють до центру, мають симптоми посттравматичного стресового розладу або депресію.
“Ми створюємо комфортну атмосферу, де кожен може знайти підтримку. Працюють психологи, організовуються групові заняття, є навіть можливість займатися творчістю”
ділиться Дмитро Павловський.
Робота фізичних терапевтів спрямована на відновлення м’язового тонусу, покращення координації рухів і підготовку до протезування. В залі фізичної терапії пацієнти проходять тренування на спеціальних тренажерах, виконують вправи для покращення рівноваги та загальної витривалості організму. Особлива увага приділяється підготовці культі до протезування: правильне бандажування для формування оптимальної форми культі та зменшення її набряку. Часто складним викликом стають контрактури (обмеження рухів в суглобах) – вони бувають дуже стійкі і тяжко та повільно піддаються розробці.
Також у центрі використовують інноваційні методи, як-от PPAM (Pneumatic Post Amputation Mobility Aid), що допомагає тренувати рівновагу та координацію ще до встановлення постійного протезу. Це особливо важливо для пацієнтів з ампутаціями, адже дозволяє підготувати культю до навантажень.
У “Галичині” є технології віртуальної реальності (VR), де пацієнти виконують вправи у спеціальних VR-шоломах, що допомагає не лише фізично, але й психологічно адаптуватися до нових умов життя.
“Ігрові завдання в віртуальній реальності допомагають створити нові нейронні зв’язки, розширити діапазон рухів і навіть зменшити фантомні болі“
ділиться досвідом терапевт центру.
Фахівці центру розуміють, наскільки важлива мотивація для успішної реабілітації. Ветерани, які проходять тут відновлення, мають змогу займатися спортом, відвідувати секції зі следж-хокею, стрільби з лука та інших видів спорту. В центрі планують відкрити секцію з велоспорту, де пацієнти зможуть не лише тренуватися, але й самостійно ремонтувати велосипеди.
За словами директора центру, наразі заплановано розширення приміщень, побудову нових залів для фізичної терапії та відкриття додаткових програм реабілітації. Команда спеціалістів постійно проходить навчання і обмінюється досвідом з міжнародними колегами, щоб надавати пацієнтам найкращі послуги.
Реальні історії реабілітації військових
Серед пацієнтів центру багато надихаючих історій. Олександр, який отримав важке поранення на фронті, розповідає:
“Тут дуже хороша обстановка. Реабілітологи стараються допомагати, лікарі уважні. Відносяться добре, запитують, підтримують. Якщо працюєш над собою фізично, стає легше. Колектив і обстановка не дають замкнутися в собі. Тут дійсно допомагають відновлюватися.”
Чоловік мріє після реабілітації відкрити власну справу, щоб повернутися до нормального життя.
“Плани завжди є. Найголовніше — відновитися, щоб можна було повноцінно займатися справами. Можливо, відкрити щось своє — кафе чи бар. Це не проста справа, потрібно думати, підключати людей, і фінансово, і морально, але спочатку треба встати на ноги і працювати над собою. Мотивація — ключ до всього. Якщо вона є, то все можливо. У мене є сім’я, і це велика підтримка. Значить, все вийде, як хочу”
додає Олександр.
Ще один військовий, Сергій Люшняк, до війни працював у краєзнавчому музеї, займався фотографією та створював документальні фільми про визначних людей і події свого регіону. Коли почалася повномасштабна війна, він активно волонтерив, розвозив гуманітарну допомогу, свічки, допомагав бригадам. Пізніше Сергія мобілізували, на фронті він отримав важке поранення – баротравму та втрату ноги.
Після довгого лікування у Запоріжжі, Мукачеві та Львові Сергій опинився у реабілітаційному центрі на Сихові. Через тяжкі травми йому важко займатися фізичними навантаженнями, тому найбільше задоволення він отримує від творчих занять, зокрема малювання. У центрі часто проводять творчі заходи, уроки малювання з художниками, поїздки в театри і виставки, що для нього стало своєрідною терапією.
Водночас Сергій зазначає, що після таких травм і втрати кінцівки надзвичайно складно звикати до повсякденного життя, особливо коли залишаєш комфортні умови центру і стикаєшся з реальними викликами на вулиці – ями, сходи, ожеледиця. Він підкреслює, наскільки важливим є індивідуальний підхід у реабілітації, коли спеціалісти враховують конкретні потреби кожного бійця, допомагають адаптуватися до протезів і повернутися до повноцінного життя.
“Коли в хлопців закінчується термін реабілітації ми жодного з них не “викреслюємо зі списку”, вони назавжди вже всі наші. Намагаємось відгукнутись на кожний запит при потребі, з кимось підтримуємо більш тісний контакт, телефонуємо, спілкуємось, хтось заїжджає в гості, бо каже що тут добре й скучив. Також відслідковуємо в соціальних мережах досягнення наших реабілітантів і вони завжди можуть потрапити знову на всі активності за бажанням до нас, навіть не перебуваючи на реабілітації”
зазначає психологиня, Дарія Тишкун.
Сергій ділиться, що психологічно адаптуватися дуже важко – нове життя лякає, майбутнє здається невизначеним. Проте підтримка від друзів та людей із подібними історіями, яких він зустрів у центрі, додає сил і допомагає рухатися вперед.
Плани та перспективи
Директор центру зазначає, що на базі “Галичини” вже працює новий спортивний майданчик, триває будівництво нових корпусів та розширюється спектр послуг.
“Ми плануємо відкрити нові операційні у Великому Любліні, щоб пацієнти могли швидше отримувати допомогу. Також у планах — розширення реабілітаційних програм та запровадження нових методик лікування”
розповідає керівник.
Реабілітаційний центр “Галичина” став не лише місцем фізичного відновлення, а й осередком соціальної підтримки. Тут кожен отримує шанс повернутися до життя, знайти нові цілі та відчути себе потрібним.
У перспективі центр планує вдосконалити реабілітаційні послуги, запровадити нові методики, зокрема іпотерапію та соціально-психологічну реабілітацію в природних умовах. Завдяки наполегливій праці команди та підтримці волонтерів, центр продовжує розвиватися, пропонуючи сучасні та якісні послуги для тих, хто цього потребує найбільше.
Анна Баранчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Улюблена пісня – гімн України”, або Як школяр на Сихові зібрав півмільйона на ЗСУ
