Серед сучасних багатоповерхівок Сихова ховається справжня історична перлина, яка дивом вціліла крізь століття. Дерев’яна Церква Пресвятої Трійці на вулиці Садибній, збудована ще за козацьких часів, зберігає унікальні розписи. Як козаки Богдана Хмельницького пов’язані з цим храмом, чому радянська влада хотіла його вивезти та з якими викликами сьогодні стикається парафія — читайте у нашому матеріалі.
Що відомо про Церкву Святої Трійці
За історичними джерелами, церква має зв’язок з періодом національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. За переказами, у 1656 році цю церкву звели козаки для своїх потреб. Війська Богдана Хмельницького стояли у ній під час другої хвилі визвольної війни.
Під час Першої світової війни церква була пошкоджена з вівтарної частини. У 1932 році провели реконструкцію храму, тоді церкву “поставили” на кам’яну підошву. Дзвіниця церкви під час реконструкції була ліквідована.
Зараз церква має такий же вигляд, як під час перебудови. Довший час після війни храм був зачинений. У 1974 році церкву передали Львівській картинній галереї. У храмі планували створити музей. Почалися також роботи із реставрації розписів храму.
У 1986 р у зв’язку із розширенням Сихівського масиву, церкву хотіли перенести в Шевченківський гай. Однак, група спеціалістів, на чолі з В. Вуйциком, вмовила обласну раду залишити церкву на її первісному місці.
У 1989-1990 рр. Церкву передали громаді УГКЦ. Коштами парафіян були проведені реставраційні роботи з покрівлею храму, відновили паркан, збудували нову дзвіницю і впорядкували територію храму.
У 1994 році “Укрзахідпроектреставрація” приступила до відновлювальних робіт живопису храму. Керівництво робіт очолювала реставратор Надія Скрептович. За три місяці роботи вдалося реставрувати живопис на двох гранях намету. У 1996 р. громада встановила у церкві іконостас у неовізантійському стилі.
Особисті свідчення отця Андрія Литвина
Зараз парохом Церкви Святої Трійці є о. Андрій Литвин, який докладає чимало зусиль для збереження храму та розвитку парафіяльного життя. Він поділився з нами своїм досвідом служіння на цій парафії.
“В 92-му році храм був відкритий. Я давав інтерв’ю ще в 90-х роках “Забута Церква”. Коли прийшов сюди, ще сотрудником, Церква була занедбаною, нікому не потрібною, оскільки потребувала великої праці, ремонту, реставрації — від фундаменту до перекриття. Дякую своїй громаді, парафіянам, жертводавцям, доброчинцям, добрим людям, які допомагали мені в реставрації цього храму, бо це, справді, великі кошти”,
розповідає парох Церкви Пресвятої Трійці Андрій Литвин.
Найбільше отець Андрій пишається розписами всередині. За його словами, це була найкоштовніша робота. До того ж унікальна.
“Найдорожча реставрація — розпис зсередини. Таких розписів немає ніде, які залишилися тут у нашому храмі. Чому їх не перенесли ще за радянських часів до Шевченківського гаю до музею? Тому що були б знищені ікони. А це є найдорожчий дарунок, що лишився нам у спадщину”,
наголошує о. Андрій Литвин.
При парафії сьогодні діють спільноти: Марійська дружина, Вівтарна дружина, Матері в Молитві.
Особливості розписів та архітектури
Відповідно до історичних даних, стінопис храму виконували два майстри. Одному із них належать сюжети “Страсті Христові”, “Розп’яття”, “Старозавітна Трійця”, “Кит видає Йону зі свого черева”. Другому: “Христос у славі”, “Вавилонська блудниця”, “Страшний суд”. Виготовлення стінопису датується 1683 роком.
Знаковим тут є зображення пекла, яке має свій глибокий зміст: він нагадує вірянам, що коли ми розвертаємося від вівтаря та царських воріт і виходимо з храму, то бачимо на стіні зображене пекло. Воно нагадує, каже парох, що цей світ грішний і ми маємо уникати спокус, омивати гріхи чистотою та любов’ю.
Ще однією іконою у цьому храмі є “Христос Пантократор”. Вона знаходиться в самому куполі храму.
Будівництво нового храму
Настоятель Церкви Пресвятої Трійці поділився, що зараз ведеться будівництво нового храму поряд, він буде названий на честь блаженного о. Андрія Іщака.
Автентична церква є маленькою і люди у ній вже не вміщаються. Також є потреба у власній катехитичній школі, оскільки катехизацію дітям проводять у школах за домовленістю з директорами.
“Зараз будуємо новий храм, катехитичну школу. Храм будуємо дерев’яний імені Блаженного отця Андрія Іщака, який був тут священником і який був замордований москалями. Коли я прийшов сюди на парафію, люди попросили: “Отче, починаємо будову нового храму”. Чому? Тому що не вміщаються люди тут. Немає катехитичної школи, де можна працювати з дітьми”,
поділився настоятель.
Анна-Марія Савчак
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Зелені свята” — це насамперед про любов
