Фото: Сихів Медіа
12 липня у Культурно-освітньому Центрі ім. Довженка презентували збірку есе «Сихів: простори, пам’яті, практики». Її автори й авторки досліджували район у різних аспектах його життя: через спогади людей, архітектуру, вливання капіталу тощо.
Книга «Сихів: простори, пам’яті, практики» — це результат роботи студентів і студенток міської літньої школи про планову урбанність, яку третій рік поспіль проводить Центр міської історії. Заявки на участь подали 90 охочих з 35 країн, однак відібрали тільки 16. Серед них були й представники та представниці соціологічної науки, політології, економіки, а також дизайнери і дизайнерки, митці, мисткині та ін.
Тематично книга поділена на три розділи: «Простори», «Пам’яті» та «Практики».
«У студії «Простори» брали участь шестеро людей із різних країн. Тож вони дивилися на простір, на який ми дивимося кожного дня і звикли до нього, по-іншому, інтерпретували його інакше, — каже кураторка групи, архітекторка, дослідниця Центру міської історії Наталя Мисак. — Після довгих розмов, дискусій, прогулянок простором всі сказали, що вони хотіли би зосередитися на роботі з питанням води. Один з учасників зауважив, що відчуває себе «зневодненим у Львові» і питав, як ми тут виживаємо без рекреаційної води, в умовах малої кількості питної води. І ми стали дивитися на цю проблему з різних сторін».
Наталя Мисак
Так дослідники і дослідниці цієї студії зосередилися на аналізі відмінностей між запланованою, реалізованою і трансформованою функцією природи загалом і води як її частини у модерному місті. Крім того, вони працювали над можливостями перетворення простору.
Другий розділ — «Пам’яті» — сконцентрований довкола того, яким Сихів пам’ятають і бачать сьогодні його мешканці і мешканки.
«Сихів важливий і цікавий. Це плановий район, щось таке, що створюється як цілісний задум. І надзвичайно цікаво дивитися на різницю між задумом архітекторів, містопланувальників, багатьох фахівців, які працювали над створенням, і тим, як все це втілюється у життя», — зазначає історикиня і дослідниця, а також кураторка студії Ірина Склокіна.
Ірина Склокіна у центрі
За її словами, важливий у відношенні Сихова і модернізм — «напрямок в архітектурі, який нам говорить про сучасність, її цінності, про динамізм і діловитість». На її думку, плановість, модернізм —це щось таке, що абсолютно близьке людям в усіх країнах.
«Можливо, хтось очікував, що ми будемо вивчати давню і глибинну історію століть, але нам здається, що найважливіша історія — це та, яка відбувається сьогодні і яку переживають мешканці, які сьогодні живуть тут. Розуміння того, що те, в чому ми сьогодні беремо участь, теж є важливим, історичним, є частиною якоїсь довшої історії. Так ми намагалися думати», — пояснює Ірина Склокіна.
Підсумовує збірку розділ «Практики». Тут автори й авторки демонструють перетворення Сихова внаслідок переміщення капіталів та появи нових форм проведення дозвілля, споживання та спорту.
Збірку передадуть до бібліотек та інших культурно-освітніх закладів безкоштовно. Для приватного користування книгу можна придбати у Центрі міської історії. Англомовна версія публікації згодом буде доступна на веб-сторінці Центру міської історії.
Читайте також: Весь Сихів можна вважати арт-об’єктом, — дослідниця району про його архітектуру і туристичну привабливість
Фото: Ярослав Тимчишин
