У державному реабілітаційному центрі «Галичина» у Львові триває масштабне оновлення. Тут ремонтують стаціонар, розвивають власну протезну лабораторію, планують відкрити хірургічне відділення та розширюють програми реабілітації для військових, ветеранів і цивільних.
Як повідомляє «Ветеран медіа», державний реабілітаційний центр «Галичина» у Львові активно розвиває сучасну систему допомоги військовим, ветеранам і цивільним після важких травм. Головна мета команди центру — допомогти пацієнтам не лише відновити фізичні можливості, а й повернутися до повноцінного життя.
«Наша мета – щоб пацієнт вийшов звідси соціалізованим. Щоб він не просто навчився ходити на протезі, а повернувся до роботи, сім’ї, друзів, своїх захоплень. Водночас, щоб йому було комфортно і приємно працювати»,
розповідає заступниця директора Юлія Заплітна.
Видимі і невидимі зміни
За дверима нових палат, які відкрили лише три місяці тому, вже не відчувається запах свіжого ремонту – тут вирує життя. Світлі коридори, широкі проходи без порогів, сучасні санвузли та функціональні ліжка. Важко повірити, що ще недавно на другому поверсі були сирі стіни, старі дерев’яні вікна й приміщення, які потребували капітального оновлення. Втім, ремонт тут став лише початком значно більших змін.
Державний реабілітаційний центр «Галичина» має дві локації – головний корпус у Львові на вулиці Хуторівка, 38, та відділення у Великому Любені на вулиці Спортивній, 4. Заклад підпорядковується Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України та працює за пакетами Національної служби здоров’я України, надаючи безоплатно медичну, фізичну, психологічну й соціальну допомогу.
До повномасштабного вторгнення центр займався соціально-трудовою, професійною та медичною реабілітацією людей з інвалідністю. Після 2022 року його діяльність кардинально змінилася. Спершу тут прихистили майже три тисячі внутрішньо переміщених людей, а згодом заклад повністю переорієнтували на реабілітацію військових, ветеранів і цивільних із травмами опорно-рухового апарату.
Сьогодні на двох локаціях одночасно можуть проходити реабілітацію 250 пацієнтів: 100 – у Львові та 150 – у Великому Любені.
Якщо у 2024 році в центрі пройшли реабілітацію 605 пацієнтів, то у 2025 році – вже 805. Щороку тут надають понад три тисячі послуг. За перше півріччя 2026 року реабілітацію пройшли вже 459 пацієнтів.
Більшість із них – військовослужбовці, яких скеровують після важких поранень, ампутацій або складних операцій. Центр входить до евакуаційного маршруту, тому близько 80% пацієнтів потрапляють сюди після лікування у військових шпиталях.
Водночас двері «Галичини» відкриті не лише для військових. Реабілітацію тут можуть проходити також ветерани та цивільні люди за наявності відповідних медичних показань. Для цього достатньо отримати скерування сімейного лікаря, заповнити анкету на сайті центру та дочекатися підтвердження від фахівців.
У «Галичині» наголошують: реабілітація починається не з тренажерного залу. Щойно людина переступає поріг центру, її зустрічають соціальні працівники. Вони допомагають оформити документи, з’ясовують, чого бракує, та допомагають вирішити першочергові соціальні питання. Це особливо важливо для військових, яких після евакуації з поля бою часто доставляють до лікарень без особистих речей і документів.
Поки пацієнтові готують палату, він отримує спеціальну книжку з необхідною інформацією та контактами працівників центру. Уже в перший день його оглядає мультидисциплінарна команда – лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, а за потреби й інші вузькі спеціалісти. Разом вони визначають індивідуальний план лікування та реабілітаційні цілі.
«Перший пакет триває від 14 до 21 дня. Це стабілізаційний етап. Ми оцінюємо фізичний і психологічний стан людини, визначаємо, чи потрібні консультації інших спеціалістів. Одразу починаємо говорити й про протезування, адже важливо не втрачати час. Чим довше це затягується, тим складніше опановувати протез»,
пояснює Юлія Заплітна.
За її словами, загалом на двох локаціях працює 267 працівників, із яких 42 – люди з інвалідністю.
Не лише навчитися ходити, а й повірити у себе
Після першого знайомства з пацієнтом починається щоденна робота. Для когось вона означає зробити перші кроки на новому протезі, для іншого – навчитися знову тримати ложку, застібати ґудзики чи подолати страх сісти за кермо автомобіля. Саме тому в центрі говорять не про окремі процедури, а про комплексну реабілітацію.
Фізична терапевтка Юлія Світлик працює у професії вже 23 роки. За цей час вона бачила сотні пацієнтів із різними травмами, але зізнається: після початку повномасштабної війни змінився не лише характер поранень, а й саме ставлення людей до відновлення.
«Наше завдання – допомогти людині максимально відновитися після травми, підготувати її до протезування, навчити користуватися протезом і повернути впевненість у собі. Ми хочемо, щоб людина виписувалася звідси з розумінням, що попереду – життя»,
каже вона.
За її словами, попри складні травми, більшість військових дивують силою духу.
«Хлопці дуже позитивні. Вони підтримують один одного, жартують, ставлять перед собою нові цілі. Саме вони часто мотивують і нас працювати ще більше»,
говорить фізична терапевтка.
Важливою складовою реабілітації є й готовність самої людини повернутися до звичного життя. Саме тому поряд із фізичною терапією в центрі використовують різні напрямки відновлення.
Одним із них є басейн, де заняття проходять індивідуально. Спеціальне обладнання створює хвилі та додатковий опір води, що допомагає ефективніше відновлювати силу м’язів, координацію та рівновагу після важких травм.
Окремий напрямок – VR-терапія. За допомогою окулярів віртуальної реальності психологи допомагають пацієнтам працювати зі страхами, які нерідко виникають після пережитого на фронті.
«Є військові, які до поранення керували автомобілями, потрапляли під обстріли, пережили важкі аварії. Після цього вони бояться навіть сісти за кермо. Через VR ми поступово допомагаємо їм подолати цей страх. А далі, спільно з Міністерством внутрішніх справ, люди можуть переобладнати автомобіль під свої потреби, пройти навчання і навіть отримати водійське посвідчення»,
розповідає Юлія Заплітна.
Не менш незвичною виглядає адаптивна кухня. Тут плита, робочі поверхні та мийка регулюються по висоті, а спеціальні дошки, ножі й кухонне приладдя розроблені так, щоб ними могли користуватися люди з ампутаціями або протезами верхніх кінцівок.
Здавалося б, приготувати чай чи нарізати овочі – звичайні побутові справи. Але саме вони часто стають одними з найважчих випробувань після травми. Саме тут люди знову вчаться бути самостійними.
Соціальна реабілітація не менш важлива, ніж фізична
Поки лікарі працюють над відновленням тіла, соціальні працівники допомагають людині повернутися до звичного життя. Вони супроводжують пацієнтів у Пенсійному фонді, допомагають оформити посвідчення учасника бойових дій, відновити втрачені документи, консультують щодо соціальних гарантій і пільг.
Але цим їхня робота не обмежується. Соціальні працівники організовують для пацієнтів походи до театрів і музеїв, спортивні заходи, велореабілітацію, зустрічі з волонтерами, екскурсії та інші активності. До багатьох із них залучають і членів родин.
«Ми не хочемо, щоб людина цілими днями сиділа в палаті. Важливо, щоб вона бачила життя за межами лікарняних стін, спілкувалася, знаходила нові захоплення, поверталася до суспільства»,
пояснює Юлія Заплітна.
Для цього у палатах пацієнтам часто дають і незвичні домашні завдання. Комусь пропонують доглядати за кімнатною рослиною, іншим – виконувати побутові вправи чи працювати над дрібною моторикою. Це також частина великого процесу повернення до самостійності.
«Життя не закінчується». Історії тих, хто заново вчиться жити
На другому поверсі стаціонару, який відремонтувала фірма Kapitel, облаштовано 12 сучасних палат. Кожен блок складається з одномісної та двомісної кімнат, щоб пацієнти мали більше приватності й комфорту під час відновлення.
За дверима кожної палати – окрема історія.
В одній із них проходить реабілітацію Володимир із Запоріжжя. Його мобілізували восени 2025 року, а вже наприкінці року чоловік отримав важке поранення, внаслідок якого втратив ногу. Після лікування у лікарні імені Мечникова у Дніпрі та Superhumans Center він продовжив відновлення у «Галичині». Щодня Володимир вчиться користуватися протезом, відновлює силу м’язів і рівновагу. Попереду ще щонайменше місяць реабілітації, хоча медики наголошують: кожне відновлення має власний темп.
У сусідній палаті реабілітацію проходить художник з Одеси. Вільний час він присвячує малюванню. Для нього творчість стала ще одним способом відновлення – можливістю відволіктися від пережитого, повернути внутрішню рівновагу та зосередитися на майбутньому. У палаті подалі – лежить ще один пацієнт із ампутацією руки. Він малоговіркий і лиш зізнався, що кримчанин.
Ще одна особливість центру – чіткі правила. Тут не приховують, що серед військових трапляються люди із залежностями. Але в закладі діє принцип: допомагати, а не карати.
Якщо працівники помічають порушення, спочатку роблять зауваження, потім офіційне попередження. Якщо ситуація повторюється, про неї повідомляють військову частину та пропонують пацієнтові пройти лікування залежності. Лише відмова від допомоги може стати підставою для припинення реабілітації.
«У нас були різні ситуації, але майже всі погоджуються лікуватися. Люди розуміють, що це шанс повернутися до нормального життя»,
розповідають у центрі.
Саме тому у «Галичині» найбільше люблять говорити не про квадратні метри відремонтованих палат чи кількість сучасного обладнання, а про людей, які після важких поранень повернулися до своєї справи.
Одним із таких прикладів є тренер зі спортивної гімнастики Юрій Фурик. Після ампутації нижньої кінцівки він пройшов курс реабілітації у «Галичині», навчився користуватися протезом і повернувся до роботи. Сьогодні Юрій знову тренує дітей у дитячо-юнацькій спортивній школі, а його вихованці виступають у складі збірних команд України.
Інший приклад – Олександр із Харківщини. Після двох ампутацій він займається будівництвом, виготовляє дерев’яні будиночки та альтанки, працює й забезпечує свою родину. І таких історій у центрі десятки.
Оскільки повернення до повноцінного життя не завершується після виписки, у «Галичині» дедалі більше уваги приділяють кар’єрному консультуванню. Фахівці допомагають ветеранам оцінити свої можливості після травми, знайти нову професію або повернутися до попередньої роботи.
За словами Юлії Заплітної, сьогодні роботодавці значно відкритіші до працевлаштування людей з інвалідністю.
«Ми завжди говоримо нашим пацієнтам: життя не закінчується після ампутації. Воно стає іншим, але не перестає бути повноцінним. І коли вони через кілька місяців або років телефонують нам, надсилають фотографії з роботи, весілля чи народження дитини – це і є найбільший результат нашої роботи»,
каже заступниця директора центру.
Попереду – ще більше змін
У «Галичині» не приховують: зроблене за останній рік – лише початок великого перетворення. Команда вже бачить, яким має бути сучасний реабілітаційний центр через кілька років. І йдеться не лише про нові приміщення чи обладнання, а про створення повного циклу допомоги людям після важких травм і ампутацій.
Одним із найамбітніших напрямків стане розвиток власного протезного підприємства. Завдяки підтримці Мальтійської служби допомоги фахівці вже пройшли навчання, а центр отримав сучасне 3D-обладнання. У перспективі це дозволить швидше виготовляти окремі елементи протезів та допоміжних засобів, адаптуючи їх до індивідуальних потреб пацієнтів.
Ще один важливий крок – відкриття власного хірургічного відділення у Великому Любені. За словами Юлії Заплітної, це дасть можливість забезпечити безперервний цикл допомоги – від оперативного втручання до повної реабілітації без переведення пацієнта між різними медичними закладами.
Також у центрі планують активніше працювати з дітьми, розширити стоматологічну допомогу, доповнивши її імплантацією, та продовжити оновлення інфраструктури. Після завершення ремонту другого поверху у львівському корпусі наступними стануть інші поверхи, палати та допоміжні приміщення. У планах — завершити реконструкцію відділення у Великому Любені.
Після завершення всіх робіт центр зможе одночасно приймати вже не 250, а до 400 пацієнтів, розширивши можливості для якісної реабілітації військових, ветеранів і цивільних.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Сихові відкриють гуманітарний хаб із безкоштовними гарячими обідами для потребуючих
