Виконком Львівської міської ради затвердив встановлення чотирьох меморіальних таблиць Героям у Сихівському районі на фасадах закладів освіти. Таблиці встановлять Захисникам Остапу Бабію, Олександру Крілю, Миколі Скибі, Володимиру Фризу. Загалом у місті встановлять 24 меморіальні таблиці.
Таблиці встановлюють відповідно до затвердженого у Львові універсального взірця меморіальної таблиці для вшанування пам’яті захисників, які загинули в російсько-українській війні.
Остап Бабій
Навчався у школі №1, а згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій». Також навчався у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комп’ютерна академія ШАГ Львів».
Пізніше працював у сферах деревообробки та телекомунікаційного обслуговування на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Остап був добрим, сміливим і турботливим, щирим, завжди прагнув до самовдосконалення та намагався допомагати іншим. Був учасником скаутської організації «Пласт», любив гори й природу, цікавився комп’ютерною технікою.
У 2023 році став на захист України від вторгнення російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України. Загинув 5 лютого 2026 року у віці 30 років.
Нагороджений Відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою командира 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України — «Хрест Воїна-Єгеря» І ступеня.
Меморіальну таблицю Захиснику встановлять на фасаді школи №1, що на вул. Кирила Трильовського, 17.
У Остапа Бабія залишилися батьки, двоє сестер та родина.
Олександр Кріль
Народився у місті Бенгазі (Держава Лівія) у родині військовослужбовця. Коли Олександру було два роки, родина переїхала до Львова.
Тут навчався у школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №53. Після завершення навчання працював у транспортній галузі. Був доброю людиною, захоплювався мотоциклами та вміло готував.
У 2015-2016 роках проходив військову службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 115-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині, Луганщині та Харківщині. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками. Загинув, евакуйовуючи поранених побратимів. Загинув 6 квітня 2024 року у віці 40 років.
Меморіальну таблицю Гекрою встановлять на фасаді школи №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської, що на вул. Зубрівська, 30.
У Олександра Кріля залишилися мама, дружина, двоє дітей, сестра, племінник, хрещені діти, друзі, куми та велика родина.
Микола Скиба
Навчався у ліцеї «Оріяна». Згодом здобув фахову освіту у Львівському професійному училищі та у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Пізніше проходив строкову військову службу.
Працював сапером у Державному підприємстві «Карпатвибухпром».
Микола любив водити автомобіль, відпочивати на природі та займатися плаванням. Його вирізняли доброта, щедрість, чуйність і турботливість, а також щирість і прямолінійність у словах та вчинках.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист держави. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ Збройних Сил України та 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних Сил України. Загинув 16 травня 2025 року, коли йому було 42 роки.
Меморіальну таблицю Захиснику встановлять на фасаді Ліцею «Оріяна», що на вул. Чукаріна, 3.
У Миколи Скиби залишилися дружина, двоє синів, мати, троє сестер та родина.
Володимир Фриз
Навчався у Навчально-виховному комплексі «Школа-садок «Софія». Згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія» у Національному університеті «Львівська Політехніка». Закінчив військову кафедру.
Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Софтсерв-Україна».
Зі слів рідних, Володимир займався дзюдо, грав у музичному гурті як гітарист. Цікавився зброєю, автомобілями і різними технічними механізмами, багато читав, зокрема любив твори Стівена Кінга. Вільно володів англійською мовою. Вирізнявся широким колом інтересів та високою ерудованістю, був життєрадісним, доброзичливим і завжди готовим допомогти іншим.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Запорізькому напрямках у складі 117‑ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест» та медаллю «Ветеран війни». Загинув 26 жовтня 2025 року у віці 33 років.
Меморіальну таблицю Захиснику встановлять на фасаді Ліцею № 80, що на вул. Героїв Крут, 27.
У Володимира Фриза залишилися батьки, сестра, родина, друзі, колеги та побратими.
Нагадаємо, у Сихівському районі на будинках та навчальних закладах вже встановили 109 меморіальних табличок на честь загиблих Захисників і Захисниць України, які жили та навчалися у цьому районі.
Кожна з них — це не лише знак пам’яті, а й нагадування про високу ціну нашої свободи. Серед увічнених Героїв є ті, на чию честь створено мурали, названо вулицю та сквери, аби їхні імена назавжди залишалися у просторі міста та в серцях громади.
Журналістка “Сихів.Медіа” зібрала перелік місць, куди можна прийти і віддати шану загиблим Героям у Сихівському районі. Детальніше читайте за посиланням: https://sykhiv.media/misczya-pamyati-geroyiv-u-syhivskomu-rajoni-de-podyakuvaty-zahysnykam/
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Львів прощається із двома сихівськими Героями
