У світі зимових видів спорту, де переважає швидкість, точність і адреналін, є ім’я, яке за останні кілька років асоціюється з українським санним спортом — Антон Дукач. Він уже 19 років займається санним спортом, переступивши від перших тренувань у юності до участі на трьох зимових Олімпіадах — у 2018, 2022 та 2026 роках.
Антон Дукач — український санкар, призер Кубків націй, чемпіонатів та Кубків України, учасник трьох зимових Олімпійських ігор. Його шлях до великих змагань не був легким, але бажання перемагати стало основою для його успіху.
Антон почав свою кар’єру далеко не з санного спорту. Спочатку він займався народними танцями, а згодом захопився футболом. Проте обставини склалися так, що цей вид спорту на той час не зміг стати для нього доступним. Як же він потрапив у санний спорт?
Одного дня, в Ліцей «Оріяна», де навчався Антон, прийшов тренер із санного спорту, щоб набрати групу. Антон не захотів туди йти, однак його друзі почали займатися цим видом спорту й для того, щоб бачитися з ними частіше, він приєднався до команди.
«Я не міг з ними проводити час, тому що вони постійно були на тренуванні, а хотілося з кимось побайдикувати й пограти в футбол. Коли ми з друзями зустрічалися ввечері, вони казали, що на тренуваннях класно, є і волейбол, і футбол, і нові знайомства. Вони гарно проводять час і тоді я вирішив, що теж туди хочу»
Перші спроби на санях були досить примітивними, і навіть бабуся Антона допомагала йому створювати пристосування для тренувань.
«Пам’ятаю, бабуся порізала стару терку для овочів і жилкою пришила до рукавиць. Ними я розганявся по льоду, і це був трохи “колхоз”, але навіть з таким підходом вдалося показати високі результати»
В руці Кубок Бони серед юнаків. Міжнародні змагання в Кременці на санкороликах.
Вже у 2012 році Антон потрапив на свої перші Юнацькі Олімпійські ігри й загалом на перші в історії Юнацькі зимові Олімпійські ігри. Його виступ на цих змаганнях закінчився 4-м місцем, до того ж він був прапороносцем. Для молодого спортсмена це був важливий досвід, який допоміг йому впевнено рухатися вперед.
Після виступу на Юнацьких Олімпійських іграх Антон почав ставити перед собою амбітнішу мету — потрапити на дорослу Олімпіаду. Проте шлях туди проходить через етапи Кубка світу, де формується світовий рейтинг. Саме від позиції у цьому рейтингу залежить, чи отримає спортсмен олімпійську ліцензію.
«В олімпійському сезоні враховуються результати п’яти кваліфікаційних етапів Кубка світу, і головне — посісти в рейтингу позицію, яка дає право виступити на Олімпійських іграх. Фактично для представників топ-15 країн передбачено по одній квоті, тож якщо країна входить до цієї п’ятнадцятки, здобути одну ліцензію не так уже й складно. Однак в Україні дуже висока конкуренція, адже спортсмени дуже сильні. Ми боролися за можливість виступити удвох, а це значно складніше, тому що другий спортсмен також має показати справді високий результат»
розповів Антон Дукач.
У санному спорті для досягнення успіху важлива не лише майстерність спортсмена, а й технічні характеристики саней. Антон зазначає, що важливу роль у його кар’єрі відіграють саме санки, адже без швидкої техніки неможливо досягти високих результатів. Однією з найбільших перемог для нього став рекорд траси в Німеччині у 2015 році.
«Коли ти встановлюєш рекорд траси — не просто серед юніорів, а загалом найкращий час, який хтось коли-небудь показував — це неймовірне відчуття. І ти робиш це, будучи юніором. Думаєш: «Нічого собі, це ж справді круто». Той рекорд протримався чотири роки. А вже минулого року мені вдалося знову на тій самій трасі побити його — вже на етапі Кубка світу серед дорослих. Це були просто неповторні емоції. Хоча цього разу рекорд протримався лише один день, але навіть це нереально приємно»
Попри труднощі, які іноді виникають у кожного, Антон продовжує боротьбу за свої спортивні досягнення. У санному спорті, за його словами, найважливіше — це постійна самодисципліна, тренування і вдосконалення своєї майстерності.
“Коли ти озираєшся і дивишся назад, порівнюючи себе зараз і тоді, розумієш, що рухаєшся в правильному напрямку”
каже він.
У цей складний час підтримка близьких і друзів, а також думки про захисників, які зараз борються за Україну, дають йому додаткову силу для боротьби. Для Антона Дукача участь у міжнародних змаганнях — це не лише можливість показати себе, але й велика відповідальність.
«Ти не лише представляєш себе, а й свою країну, на цих змаганнях ти є її обличчям і це велика відповідальність»
підкреслює спортсмен.
Мрія Антона — не лише спортивні досягнення, а й мир в Україні.
«Моя мрія, найперше — щоб закінчилася війна. Щоб усі, хто був змушений покинути Україну, повернулися додому. Щоб ті, хто залишив свої рідні міста й переїхав в інші куточки країни, теж змогли повернутися до свого звичного життя. Це, безумовно, найголовніше. Мир»
Антон поділився порадою для молодих спортсменів, які тільки починають свій шлях. Каже: «Однозначно вірте в себе і старайтеся викладатися на максимум».
Він також розповів про те, що пам’ять сьогодні означає для нього:
«Пам’ять — про всі жертви, які вже є, звісно, включно зі спортсменами, з усіма цивільними, військовими, хто боронив нашу державу. І вони внесли неймовірну жертву в те, щоб у когось була можливість продовжувати жити, у когось — можливість продовжувати займатися своєю справою. Пам’ять якраз про те, що вони надалі серед нас і їхні голоси чути»
Нагадаємо, що після виступу на Олімпійських іграх 2026 у змішаній естафеті спортсмени зі санного спорту висловили підтримку скелетоністу Владиславу Гераскевичу, якого олімпійський комітет дискваліфікував через «шолом памʼяті».
Шестеро санкарів стали на коліно та здійняли шоломи вгору: Юліанна Туницька й Андрій Мандзій, двійки Олени Стецків й Олександри Мох та Ігоря Гоя і Назарія Качмара підтримали Владислава та вшанували пам’ять загиблих військових.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ми поруч із кожним”: як у Львові готують майбутніх санкарів
