24 листопада, посмертно нагородили “Почесним знаком Святого Юрія” 30 львів’ян, які віддали своє життя, захищаючи Україну від окупантів. Серед них — четверо сихівчан: Іван Луцишин, Тарас Покора, Орест Вань, Володимир Герасимлюк . Нагороди урочисто передали родинам загиблих героїв.
Іван Луцишин
Навчався у школі № 73. Здобув освіту у Львівському технікумі радіоелектроніки (сьогодні – Навчально-науковий інститут сталого розвитку імені В’ячеслава Чорновола Національного університету “Львівська політехніка”). Після завершення навчання проходив військову строкову службу у лавах прикордонників.
Протягом 2015-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
Впродовж останнього періоду працював на місцевому підприємстві у будівельній сфері. У вільний час активно займався спортом. За словами родини, Іван був винятково доброю та щирою людиною, готовою віддати останнє заради своїх близьких.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України від загарбників до складу 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід” Сухопутних військ ЗСУ. Боронив державу на території Луганської області. Був молодшим сержантом. Загинув у боротьбі з ворогом 7 червня 2022 року в районі населеного пункту Комишуваха Луганської області.
В Івана Луцишина залишилися батьки та брат з родиною. Відзнаку отримали батьки – Надія Євгенівна та Петро Іванович.
Тарас Покора
Навчався школі №72 та у Класичній гімназії при Львівському національному університеті імені Івана Франка. Здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті.
Вирізнявся активною громадянською позицією: брав безпосередню участь у подіях Помаранчевої революції та Революції Гідності. У мирний час Тарас Покора був прогресивною людиною та успішним підприємцем: обіймав посаду директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ФАББ Україна”. Обожнював подорожувати, захоплювався спелеотуризмом та рафтингом.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до Збройних Сил України. Виконував бойові завдання спершу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, згодом боронив державу на посаді командира протитанкового взводу у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
За словами рідних, його завзяття, розум, хоробрість та боротьба за ідею викликали захоплення у багатьох, зокрема й у побратимів. Був молодшим лейтенантом. Загинув 23 листопада 2023 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.
У Тараса Покори залишилися кохана дружина, троє люблячих дітей, батьки та сестра. Відзнаку отримав син.
Орест Вань
Навчався у школі №36 міста та школі №72. Здобув освіту у Державному навчальному закладі “Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Львова”.
Усе своє життя Орест Вань присвятив захисту України. Брав участь у охороні будівлі Верховної Ради України у складі 9-ї сотні самооборони Майдану, під час перебування там отримав серйозні поранення. Був одним із 500 добровольців, які у 2014 році проходили військовий вишкіл і розпочали виконувати бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
До 2021 року боронив східні рубежі держави у складі батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України.
Після повернення до цивільного життя займався встановленням систем кондиціонування. Був життєрадісною, креативною і творчою людиною, захоплювався кулінарією, постійно займався самоосвітою, багато читав – завжди мав при собі електронну книгу. Постійно говорив, що він щасливий. За словами рідних, Орест Вань “завжди буде легендою, прикладом доброти, людяності, любові і відданості Україні”.
Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся на фронт у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти 38-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил ЗСУ. Попри отримане в селі Піски Донецької області поранення, повернувся на фронт. Був молодшим сержантом. Віддав життя за Україну 3 грудня 2023 року в районі населеного пункту Кринки Херсонської області.
У Ореста Ваня залишилися дружина, донька, сестра, племінники, хрещені діти та син, що боронить державу на передовій. Відзнаку отримала донька Анна.
Володимир Герасимлюк
Навчався школі №72. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі “Львівський професійний політехнічний ліцей” (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова).
У мирний час працював у будівельній сфері, протягом певного періоду проживав у столиці. Володимир Герасимлюк був доброю і веселою людиною, обожнював тварин, захоплювався рибальством та збиранням грибів.
Із початком повномасштабного вторгнення, попри відсутність військового досвіду, став на захист України. Боронив суверенітет та незалежність держави на східному напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід” Сухопутних військ ЗСУ. Помер 4 грудня 2023 року у лікарні міста Львова внаслідок травм, отриманих під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Відзнаку отримала мати Любов Михайлівна.
У Володимира Герасимлюка залишилися мама, двоюрідні брати, сестри, племінники, дядько та хрещений батько. Відзнаку отримала мати Любов Михайлівна.
Додамо, що “Почесний знак святого Юрія” – це міська нагорода Львова, якою нагороджують за видатні заслуги перед містом. Відзнака зображена у вигляді хреста, у який вписане коло із зображенням Святого Юрія – покровителя міста Львова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Напередодні Дня міста трьох сихівчан посмертно нагородили “Почесним знаком Святого Юрія”
