Конфлікт між міським та сільським був поширеною та постійно повторюваною темою для роздумів радянських містопланувальників. Чи вдалося Сихову подолати відмінності між селом та містом? Відповідь на це питання шукайте нижче у статті “Сихів.Медіа”.
Сихів — це масовий житловий район у Львові, збудований у 1980-1990-х роках. На перший погляд здається, що він нічим не відрізняється від інших районів міста, але тут ще досі присутні ознаки сільського життя.
Детальніше це питання дослідив архітектор Матас Шупшинскас, коли жив на Сихові та досліджував його. Він поспілкувався з місцевими мешканцями, які згадували різні прив’язки до сільського життя, зокрема:
- вони купують овочі у “бабусь”, які приїжджають на місцеві базарчики зі сусідніх сіл електричкою;
- дехто з оповідачів згадував про родичів, які живуть за містом, та про поширену практику підтримувати молоді сім’ї у місті продуктами із села;
- про залишки старого села Сихів згадували доволі часто як про окремий простір, що є частинкою Сихова, але водночас — це щось “інше”, відмінний його фрагмент;
- співрозмовники зізнавалися, що їхні сусіди вирощують овочі просто в мікрорайоні або неподалік.
Бачимо, що через 8 років після цього дослідження змінилося лише одне. Тепер бабусі, в яких сихівчани купляють домашні продукти, “пересіли” на автобуси.
“Сихів схожий на меншу копію Львова — він оточений кільцем різних ділянок, де вирощують овочі. Серед них є декілька великих територій для садово-городніх угідь і ще мішані площі, де також вирощують овочі. Деякі такі ділянки розташовані біля залізничної колії, якісь — поряд із багатоквартирними будинками. Іноді (про це кажуть місцеві) — грядки облаштовують навіть на клумбах”,
зазначає Матас Шупшинскас у книзі “Сихів: простори, пам’яті, практики”.
За словами архітектора, найрадикальнішим місцем для індивідуального городництва є поряд з парком та рікою Зубра. Глибоко всередині, за кущами, сховався цілий лабіринт саморобних стежин із глухими кутами та хвіртками. Вони ведуть до садово-городніх ділянок.
“Залежно від місця можна знайти дуже різні види неформальних городів. Біля кінцевої зупинки і трамвайної лінії (вул. Вернадського) розташоване широке поле з городніми ділянками. Вони настільки близько до багатоквартирних будинків, що на думку, Лесі, городниці, яку я зустрів там, люди можуть слідкувати за своїми ділянками з балконів”,
повідомляє Матас Шупшинскас.
Дослідник поспілкувався з місцевими мешканками серед яких була пенсіонерка Марія, яка біля “Іскри” мала три ділянки. Колись у неї була дача, але після смерті чоловіка жінка вирішила її продати й облаштувати город.
Також Матас Шупшинскас познайомився з Мариною. Вона переїхала на Сихів зі своїми батьками після аварії на ЧАЕС. Коли вона була молодша, то економіка занепадала. Бракувало продуктів, тому її батьки відгородили шмат землі, де й почали вирощувати овочі. Вона продовжує дбати про цей город.
Третьою жінкою, яку зустрів дослідник стала пенсіонерка Леся, яка колись була архітекторкою. Та розповіла, що живе в центрі Львова, але частина її родичів мешкає на Сихові. Сусідка запропонувала їй облаштувати город на цьому місці, оскільки останній користувач ділянки помер. Та й погодилася. На той момент Леся мріяла про те аби на цьому місці був парк.
“Ландшафт неформальних городів, який з’явився на Сихові, створений унаслідок колективних зусиль групою людей, які є різні, але мають спільну потребу — працювати на землі. На мою думку, це свідчить про фізичний прояв несвідомої пам’яті про життя у селі. Несвідомої — адже вона вкорінена у звички людей, які вони мали колись (і мають досі)”,
підсумовує Матас Шупшинскас.
Нагадаємо, що “Сихів.Медіа” писало про те, як у Сихівському районі облаштовують городи. Так, Музей Міста у проєкті “Міське городництво: збір врожаю в місті” зібрав історії мешканців, переселенців, архітекторів та урбаністів, щоб зрозуміти: чому городництво не зникає, а навпаки — перетворюється на культурний феномен нового міста. Детальніше читайте у матеріалі.
Текст підготувала Соломія Добрянська
за матеріалами Матаса Шупшинскаса у книзі “Сихів: простори, пам’яті, практики”
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайти Багдад: як на Сихові виникли молодіжні “банди” 90-х
