Щоранку сюди прибігає дика коза, гуляють зайці, навколо ліс. Мало хто знає, але зовсім недалеко від Львова (всього за 15 кілометрів), у селі Липники Солонківської громади розташована плантація лохини – півтори гектара корисної темно-синьої ягоди, яку посадили і вирощують українські захисники. Це три тисячі кущів, з яких у рік збирають близько 8 тонн лохини. Сюди можна приїхати і власноруч зібрати урожай.
На плантації наразі головний – учасник Революції Гідності та російської-української війни Олександр Нечипорук (позивний “Ірокес”). Він у війську із початку російської агресії, уже 10 років. В Збройних Силах України пройшов шлях від рядового до майора. Починав службу зі спецпідрозділу МВС (добровольчого батальйону “Дніпро-1”). Був фактично на всіх напрямках.
Долучитися до ініціативи ягідної ферми йому запропонував кум, військовослужбовець ЗСУ Олександр Джунківський, який разом із волонтером Ярославом Коминським свого часу заснували Ягідну ферму «Lucky Berry». Ось уже п’ятий рік поспіль вона дає плоди.
“У мене закінчився контракт, я приїхав додому, не мав чим зайнятися, тому погодився, але, відверто кажучи, думав, що це набагато легше. Але вникнув, почав цікавитися цією справою, вчитися, і от працюємо…”,
розповідає Олександр Нечипорук.
Спочатку тут були маленькі кущики лохини. Землю завозили із Волині, яка славиться великими плантаціями цієї ягоди. Тоді кількість грядок збільшувалася. Три роки кущі не плодоносили, за ними просто доглядали, розповідає захисник.
“Лохина насправді дуже вибаглива. Часто вважають, що якщо посадили ягоду, то вже маєш 100 грн. Ні. Набагато легше виростити помідор, огірок тощо, аніж оцей кущ. Вона дуже чутлива до хвороб, за нею треба постійно пильнувати. Крім того, лохина любить дуже велику кислотність ґрунту в межах pH 3,7-3,8, навіть 4.Тому доглядати за нею дуже важко, але можливо”,
ділиться Олександр Нечипорук.
Чоловік розповідає, що вони не використовують хімічних добрив, нічим не підсипають. Хіба що підкислюють лимонною кислотою, харчовою. Якщо лохина починає “хворіти”, то застосовують безпечні препарати, до прикладу кальцій.
“Ця ягода вам покаже все. Її можна здати в лабораторію, і одразу побачите, чи давали ту ж лимонну кислоту, чи кальцій, чи щось інше підсипали”,
додає він.
На плантації росте ранній, середній і пізній сорт лохини. Але в цьому році, розповідає Олександр, погода керує на свій лад, тому терміни дозрівання ягоди змістилися. Щоб доглядати за фермою, довелося багато читати, консультуватися з фахівцями.
“Відверто кажучи, ми і далі консультуємося. Тому що неможливо все вивчити і знати”,
зізнається Олександр.
Наразі кущі доросли так, що ягоду зручно збирати. Якщо вони будуть вищими, то лохина буде вже дрібнішою.
За словами Олександра, ягоду замовляють через фейсбук-сторінку. Також лохину продають одразу на місці, на фермі, або реалізують безпосередньо “з машини”. Звичайно, хорошим рішенням стали б постійні ветеранські ярмарки в межах львівських ринків.
У місті відбувається періодично “Ярмарок ветеранського бізнесу” на площі Ринок, але цього не достатньо, щоби збути еко-товар, над вирощування якого працюють стільки людей. Олександр зізнається, що інколи доводиться по 5 днів працювати на фермі безперервно, щоб забезпечити якісний догляд за ягодою.
“Якщо є посуха, треба поливати. Ви ж розумієте, що це не два чи три ряди. Потім косити. Дивитися, щоб, не дай Бог, хвороба не взялась. Тоді листочок сохне, скручується, треба приймати міри – пильнувати, обробляти, обстригати, щоб хвороба не перекидалася на інші корчі. Тому роботи вистачає”,
розповідає Олександр Нечипорук.
За рік на плантації збирають близько восьми тонн лохини.
Ягідна ферма працює з дев’ятої до п’ятої. Станом на сьогодні ціна за кілограм еко-ягоди – 250 гривень, але ціну ще планують знижувати.
Наразі хлопці власними силами розвивають бізнес. Є спілка людей, які підтримують і допомагають фінансово утримувати плантацію, адже йдеться не про малі інвестиції.
“Стараємося вирощувати екологічно чисту ягоду, тому що їмо самі, продаємо людям, і даємо нашим дітям”,
підсумовує Олександр і зриває стиглу ягоду.
До речі, найсмачніша лохина – одразу з куща.
Христина Гоголь
Фото авторки
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ветеранський бізнес у Сихівському районі: підбірка ініціатив
