26 червня відбудеться чин поховання Олексія Буханцова та Анатолія Таранова. Героїв поховають на Личаківському кладовищі. Похорон розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11), об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Олексій Буханцов навчався у середній загальноосвітній школі №73, на вулиці Дністерській, 5. Далі він здобув освіту газоелектрозварювальника у Професійно-технічному училищі №53.
Чоловік проходив строкову військову службу в Західній групі військ. Працював Олексій електромонтером у військовій частині А2122 та монтажником звʼязку в Приватному акціонерному товаристві “Фарлеп-Інвест”.
За словами рідних, військовий любив риболовлю та захоплювався електронікою. Олексій був вольовим, справедливим і безстрашним. Його пам’ятають, як людину з твердим характером і чіткими принципами. Водночас він мав добре почуття гумору, яке робило його спілкування теплим і щирим.
Військовослужбовець брав участь в АТО у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Сухопутних військ ЗСУ на Луганському напрямку.
У 2024 році доєднався до лав 42-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Боронив Україну на Харківському напрямку. Його відзначили відзнакою Президента України “За участь в Антитерористичній операції”. У Олексія залишилися дружина, сини та онуки.
Анатолій Таранов навчався у ліцеї №4 м. Дрогобич. Далі здобув освіту за спеціальністю “автослюсар” у Дрогобицькому політехнічному ліцеї. Чоловік працював приватним підприємцем на території сільськогосподарського ринку “Шувар”, що на вулиці Хуторівка, 4б.
За словами рідних, військовий був добрим, відкритим, комунікабельним, завжди готовим прийти на допомогу. Анатолій захоплювався скелелазінням, акробатикою та баскетболом.
У 2024 році доєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України. Боронив Україну на Донецькому напрямку. У Анатолія залишилися дружина, двоє дітей, мати, сестри та брат.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Девізом життя наших воїнів було: “Україна понад усе”: історії загиблих сихівчан очима їх вчителів
