Фото: Варта руху
Кожного року у ці дні розвиваються суперечки чи «наша» то війна була чи «чужа». Проте, незаперечним фактом залишається те, що Друга світова війна забрала мільйони українських життів.
Та не всі втрати були лише на фронті… З приходом радянських військ до Галичини почались переслідування тих, хто «не підходив» під комуністичні стандарти. Перш за все, переслідували за віру. Під підозру потрапляли, як і прості віряни, так і священник.
На жаль, ми не знаємо про тих, хто справді піднімав дух народу і не дозволяв впасти душею. Такою видатною особою був отець-доктор Андрій Іщак. Людина, яка зробила великий вклад в науку, отець отримав ступінь доктора богослов’я при університеті в якому навчався (м.Інстбрук) у 1914 році. Цього ж року був висвячений на священника всім добре відомим Андреєм Шептицьким для Львівської архиєпархії.
З початком Першої світової війни був польовим душ пастирем, а по відході польських військ продовжував обслуговувати поранених українців у шпиталях Львова, проте через можливість, що поляки таки можуть його заарештувати отець Андрій Іщак був змушений переховуватись. У 1918 році став префектом Львівської Духовної семінарії. Пізніше – пастором у сільських парафіях, а з 1928 року поєднував викладання та професорську діяльність у Львівській Богословській Академії зі службою у парафії с. Сихова.
Своєю титанічною науковою працею отець-доктор Андрій Іщак не тільки вписав своє ім’я до ряду видатних науковців, а й показав усі заслуги Львівської Богословської Академії та важливість Богословського Наукового Товариства. Нам добре відомі його наукові розвідки та рецензії різного роду тематик.
Отець А. Іщак писав у сферах історичної, схоластичної, патристичної та догматичної літератури й ці праці набували широкого загалу через публікації у різних відомих на той час періодичних виданнях як, наприклад «Нива», «Мета» чи «Богослов’я».
По приході більшовиків отець Андрій Іщак не припиняв своєї духовної діяльності. Прихожани часто звертались до нього з проханнями, щоб той припинив священицькі справи на деякий час, але отець відмовлявся, бо не міг зректись того шляху, який обрав собі.
Андрій Іщак викликався на допити, про що знаємо зі свідчень Івана Кульчицького:
«Як війна зачалася, то забрали священника на Персенівку, на сусідню станцію. Десь в обід забрали, потримали до вечора і відпустили… А через два дні прийшли воєнні і його з дому забрали. Там такі були зарослі, корчі, то десь від парафії було, може, пів кілометра, то там вивели його і замучили.»
Через декілька днів отця знайшли розстріляного і катованого багнетами у лісі біля Сихова.
Прихожани дуже поважали отця Андрія Іщака та часто відгукувались про нього як про відповідальну, щиру, інтелігентну людину. Отець вчинками показував своїм наступникам приклад пастиря, який при найбільших небезпеках не дозволить собі залишити паству напризволяще, а пройде всі труднощі разом з ними.
За вірність Богу і духовній справі та мученицьку смерть отець-доктор Андрій Іщак був беатифікований під час Святої Літургії за участі папи Івана Павла ІІ, що проводилась у церкві Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові 27 червня 2001 року.
Громадські активісти вирішили, що пам’ять про постать блаженного Андрія Іщака треба увіковічнити для нащадків. Щоб його життя, служіння Богу і людям слугувало добрим прикладом для прийдешніх поколінь.
Так, 23 червня сихівчанин і громадський активіст Ігор Ступець за підтримки ГО СихівМедіа зареєстрував петицію “Створення скверу та встановлення меморіального бюсту блаженному Андрію Іщаку”. У петиції львів’яни звертаються до влади міста з проханням облаштувати неподалік вулиці Морозна 14, сквер та створити монумент в пам’ять блаженнішого отця Андрія Іщака.
Для розгляду петиції депутатами Львівської міської ради необхідно зібрати 500 голосів.
До кінця збору підписів залишилось 58 днів. Якщо ви підтримуєте таку ініціативу, проголосувати можна за посиланням.
Христина Онисько
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 фактів про «Іскру».
