Пам’ятник Небесній Сотні чи розважальна зона. Якою має бути оновлена площа ім. Довженка

Вер 18, 2018 | Сихів

Суперечки щодо того, як у майбутньому зміниться площа перед Культурно-освітнім Центром ім. Довженка наразі вщухли, хоча ще кілька місяців тому цю тему не обговорював тільки ледащий сихівчанин (і не тільки сихівчанин). Сьогодні одна група авторів активно пропагує свій проект відпочинково-розважальної зони — розміщує рекламу на сіті-лайтах, розповідає про нього на зустрічах з громадою. Інша ж, яка створила проект Меморіального комплексу Небесній Сотні, не заявляє про себе і роботу.

«Сихів Медіа» нагадує, з чого почалися суперечки, чому наразі два проекти претендують на реалізацію в одній локації та пояснює думки сторін, зокрема, сихівчан.

Два проекти на одну площу

15 травня цього року депутати Львівської обласної ради проголосували за спорудження монумента Героям Небесної Сотні на Сихові перед кіноцентром ім. Довженка. Згідно з рішенням, у бюджеті розвитку Львівщини на цей рік мають передбачити кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації та спорудження меморіального комплексу.

За словами голови постійної комісії з питань культури та історико-культурної спадщини Львівської облради Юрія Візняка, передувала цьому ініціатива ГО «Комітет вшанування пам’яті українських героїв». У листопаді 2017 року її члени скерували лист на голову Львівської облдержадміністрації з проханням вшанувати пам’ять героїв у такий спосіб.

«Коли лист скерували до обласної ради, ми провели засідання комісії з питань культури та звернулися до Львівської міської ради в частині інформування і визначення їх позиції по зведенню Меморіалу Небесної Сотні біля кінотеатру ім. Довженка. Міська рада затягувала з відповідями на наші офіційні листи і зрештою обласна рада на сесії підтримала проект рішення», — каже Юрій Візняк.

Цей проект передбачає:

  1. Спорудження Меморіального комплексу Героям Небесної Сотні біля кінотеатру ім. Довженка.
  2. Розроблення відповідного проекту департаментом архітектури.
  3. Забезпечення фінансування спорудження комплексу з боку ЛМР та ЛОР.

«Ми вважаємо, що такі ініціативи треба вітати і споруджувати подібні місця паломництва і віддання шани тим, хто віддав життя за нашу Україну. На мою думку, такий пам’ятник має право і повинен бути збудований на Сихові. Практично в кожному районі Львівщини є такі пам’ятники і якщо вони будуть у кожному районі Львова, ми тільки вітатимемо це», — додає представник області.

Голова комісії наголошує, що ЛОР діяла за законом. Було звернення від ініціативних мешканців, які збирали підписи на підтримку цього проекту, відтак вони відреагували на нього за правилами. Крім того, Юрій Візняк каже, що конкурс міська рада оголосила значно пізніше — вже після рішення ЛОР підтримати проект спорудження Меморіалу.

У свою чергу, головний архітектор Львова Юліан Чаплінський зазначає, що не розуміє, чому «обласна рада не займається пам’ятниками в області, а займається ними у Львові». За його словами, два роки тому місто і область підписали меморандум про те, що вони спільно будуть фінансувати пам’ятник Небесній Сотні на Губернаторських валах.

«Пізніше, під тиском громадських організацій, обласна рада приймає іншу резолюцію. Вона носить дорадчий характер, тому що жодних повноважень обласна рада на Сихові не має. Я вважаю, що це виключно політичне рішення, яке збурює людей», — переконаний Юліан Чаплінський.

Також він підкреслює, що місто не заперечувало жодній спільноті вшановувати пам’ять Небесної Сотні, але «два меморіали вартістю кільканадцять мільйонів гривень —  трошки перебір».

Крім того, Юліан Чаплінський додає, що можна було встановити пам’ятник біля церкви або у парку Івана Павла ІІ.

«А площа перед кінотеатром — це простір для різних вікових груп, різного відпочинку: концертів, спорту, — будь-якого виду діяльності. Нам здається, що не можуть поєднуватися меморіальна функція і активна громадська», — підсумовує головний архітектор міста.

«Меморіал — це про пам’ять і патріотизм, а не про сум»

Автором проекту вшанування Героїв Небесної Сотні на Сихові є аспірант Львівської Політехніки й архітектор Михайло Хохонь та Петро Свистун.

На квадратній основі, яка нібито є Майданом, планують розмістити меморіал, який символізує Україну. Від нього відходитимуть символічні промені з ключовими датами Революції Гідності. Якщо у ці дати жертв не було, промені завершуються ліхтариками.

З іншого боку промені завершуються щитами з базальтового каменю, де висічені портрети героїв та стилізовані отвори куль. На кожному зі щитів планують розмістити QR-коди, з яких можна буде зчитати відповідну історичну інформацію.

Позаду пам’ятника мають намір облаштувати музей, а попереду — площу для відпочинку та проведення культурних заходів. У рамках проекту також зроблять доріжки, озеленять простір та реконструюють фонтан.

«Проект був підпорядкований функціональним зв’язкам, які сформовані на цій локації. Відомо, що дуже багато експонатів з Майдану є в людей, і для їх збереження, демонстрації новим поколінням ми можемо влаштувати музей з класами для молоді, сучасною бібліотекою на тому місці. Це буде гарна локація, яка зможе зацікавити людей, пробудити у них патріотичні почуття. Наші діти, онуки бачитимуть своїх героїв і вчитимуться у них. Меморіал — це про пам’ять і патріотизм, а не про сум», — каже Михайло Хохонь.

Чому сталося так, що тепер стоїть питання, чий проект реалізують, архітектор не знає. Але припускає — причина у політичних конфліктах.

«Конкурс, у якому я брав участь, провели раніше, ніж той, що оголосила міська влада. Та й ми розробили цей проект в рамках не тільки меморіалізації. Ми також заклали туди рекреацію. По суті, завдання, яке ставила влада міста, було забезпечено у нашому проекті. Я не бачив потреби у новому конкурсі, тому і не брав участі», — каже Михайло Хохонь.

На думку архітектора, вирішення цієї ситуації можливо у двох ключах. Перший — спроба знайти консенсус між двома проектами. Можливо, поділити площу зонально і розподілити, де, хто і що робить. Інший пункт — це консолідація навколо об’єкту влади міста, організаторів і обласної ради. Якщо вони домовляться між собою, тоді, вважає автор, можна буде працювати далі і шукати виходи з ситуації.

«Наш проект розроблявся саме для цієї площі. Він пов’язаний із середовищем. Тому просто поставити в інше місце — означає змінити його абсолютно. Сихів, як один з великих районів Львова, має право на власну центральну площу. І коли ця площа буде сформована навколо пам’ятника, це додасть їй додаткової ваги і значимості. Всі рекреаційні функції можна винести за її межі», — вважає Михайло Хохонь.

Амфітеатр і суцільний відпочинок

Авторами другого проекту з облаштування площі Довженка стали архітектори з «Групи 109». Їхня робота націлена, у першу чергу, на те, аби зробити локацію максимально приємною для відпочинку.

За задумом авторів, характерною рисою площі має стати рельєф, який утворюється, завдяки пониженню її частини. Це умовно формує дві зони і два середовища. Одне — більш класична міська площа поруч з кіноцентром. Друге — інтерпретований природній амфітеатр, який може бути більш камерним і захищеним середовищем для читання книги і роздумів, або ж — місцем для проведення масових заходів.

Також тут облаштують фонтан зі «штучним туманом» — його вода розпилюватиметься. Проект передбачає, що дно нового заглибленого ландшафту у дощовий період перетворюватиметься на водозбірний резервуар, а взимку зможе слугувати ковзанкою.

Крім того, площу обіцяють зробити більш доступною — замість сходів облаштувати ухили, а також окреслити переходи через дорогу.

«Ми намагалися підсилити функцію соціального ядра центру Сихова. Наш проект повинен був бути чутливим до середовища району на кількох рівнях: архітектурного середовища, соціальних процесів і природнього середовища, — каже співавторка Наталія Мисак. — Цей проект, якщо ми говоримо про Сихів загалом, є м’якою інтервенцією у модерністський комплекс, оскільки ми, з одного боку, зберігаємо відкритість, притаманну модерновим районам, а з іншого, — ускладнюємо рельєф і даємо більше можливостей для соціальних процесів, які там можуть відбуватися».

Окрім цього, за словами Наталії Мисак, площа має стати ще більш зеленою, а всі рослини — більш доступними для мешканців і гостей.

Про терміни реалізації проекту учасниця «Групи 109» говорити поки не береться. Каже, що роботи можуть початися у 2020 році, але це не остаточна дата.

З іншим проектом і Наталія, і її колеги знайомі. На її думку, у вирішенні конфліктної ситуації, яка склалася, «потрібно повернутися до точки, на якій всі погоджуються з тим, що пам’ять потрібно зберегти». А розмова про те, в якій формі повинна бути ця пам’ять — наступний етап.

«Я думаю, його потрібно перетворювати у більш широку дискусію і залучати ширшу аудиторію спеціалістів. Поєднувати ці два проекти просто непрофесійно. Як архітектори ми подавали свій проект на конкурс і як архітектори ми висловлюємо свою позицію про те, яким може бути цей простір. Далі це вже юридична площина», — наголошує співавторка.

Що думають мешканці

Під час підготовки матеріалу журналісти «Сихів Медіа» також дізналися думку пересічних сихівчан, які і відпочивали на площі Довженка. З опитаних нами п’ятьох людей, більшість висловилася за облаштування тут рекреаційної зони.

Так, наприклад, місцева мешканка Вероніка виступає за те, аби відреставрувати кінотеатр, щоби він виглядав більш сучасно. Також, каже вона, треба приділити увагу фонтану та клумбам. Її подруга у якості прикладу наводить простір з фонтаном біля ТЦ «Форум Львів» і додає, що потрібно встановити лавочки у затінку.

Мирослава і Юрій, вже старшого віку, які гуляють тут із собакою, вважають, що пам’ять треба берегти і, можливо, на площі є місце для Меморіалу. Але, на думку Мирослави, владі «ліпше справи робити, які обіцяли тим дітям, що загинули».

А от школярка Катя висловилася на підтримку облаштування тут зон для ігор дітей, адже на площі бувають не тільки дорослі.

Такі ж настрої населення району відображає і опитування, яке проводили у 2016 році з ініціативи ГО «Кращий Сихів». Представниця організації, Уляна Федорович, каже, що проект «Групи 109» народився саме з нього.

«Опитування ми проводили з професійними соціологами. У ньому взяли участь орієнтовно 400 осіб. Тоді ми побачили, що мешканці хочуть рекреаційну зону, що їм дуже бракує води, хочеться приводу для розваги, місця для вигулу собак, спортивну зону та інше», — коментує Уляна Федорович.

Поспілкувавшись з представниками ЛМР, які займаються питанням відновлення громадських просторів, активісти створили дорожню карту, згідно з якою і рухалися далі. Писали запити в управління архітектури, проводили акції з мешканцями на площі, аби привернути увагу до проблеми, розмовляли з сихівчанами, влаштовували воркшопи і, зрештою, отримали відповідь від міста про проведення архітектурного конкурсу.

«Ми з Наталею Піпою, керівницею «Кращого Сихова» були у журі і дуже зраділи, коли побачили, хто переможець. Виявилося, що це архітектори, які проживають на Сихові, знають площу з дитинства і розуміють ситуацію та потреби мешканців. В основу завдання ми поклали результати опитування, яке провели у 2016 році, тому проект і вийшов таким», — наголошує активістка.

Про інший проект ініціатори змін площі дізнавалися з інформаційного простору. Однак безпосередньо з авторами не зустрічалися. Уляна Федорочич каже, що ситуація дійсно «склалася неприємна» і що вони не хотіли створювати конфлікт, тим більше на темі Небесної Сотні. Сьогодні вона запевняє, що було би добре налагодити діалог, адже незрозуміло, що робити далі.

Варто зазначити, що на підтримку проекту вшанування Небесної Сотні ініціативна група збирала підписи. І станом на травень цього року їх було близько 7 тисяч.

Коментарі