«Інакше я просто не можу», — історія сихівчанки, яка рятує тварин
Ольга Горбач живе на Сихові вже не перший рік. Сьогодні тут і її дім, і бізнес, і її чотирилапі друзі. Окрім котів і собак вдома, вона також тримає хвостатих на роботі — у власному магазині товарів для тварин.
Про те, навіщо Ольга це робить і як правильно підійти до питання, чи варто заводити тваринку, вона розповіла в інтерв’ю «Сихів Медіа».
Магазин на Зубрівській
Жорік, Сонька Золота Ручка, Бублік та інші коти сьогодні мешкають у невеличкому магазинчику «Зоосад» на Зубрівській, 7а. Опинилися тварини там не просто так. У кожного з них непроста доля: когось просто викинули господарі на вулицю, хтось ще й мав захворювання або травми. Історію кожного знає Ольга Горбач, власниця «Зоосаду». Саме вона або підбирала їх, або їй підкидали чотирилапих.
Ользі — 49 років. Свою справу — магазин із кормами та іншими товарами для тварин — вона відкрила років п’ять тому. За освітою жінка швачка і довгий час працювала за фахом, потім була реалізація товару на ринку, але зрештою зрозуміла, що хоче відкрити свій бізнес. Спочатку орендувала місце на ринку, втім взимку стало зрозумілим, що товар замерзає. Так вирішила перебратися на Зубрівську.
«У мене майже всі люди — постійні клієнти. Знаю, хто яку тваринку тримає, що їй потрібно, — розповідає Ольга. — Але сказати, що бізнес приносить багато грошей не можна. Для того, аби перерости у мережу, заробітку недостатньо».
Справа в тому, що окрім витрат на оренду, закупівлю товару та власну зарплату, чимало коштів з магазину Ольга витрачає на тварин, які тут живуть. До того, як віддати їх у добрі руки, жінка перевіряє, чи вони не хворіють на щось. Якщо так, то відносить до ветклініки, аби хвостатих підлікували. Також вона платить за кастрацію чи стерилізацію. Каже, все це не тільки добре для здоров’я тварин, а й гарно для їх іміджу — так люди швидше забирають до себе.
«За весь час роботи прилаштувала вже 30 тваринок. Може здатися, що це не дуже багато, але над цим і не працює команда з кількох людей. Зазвичай роблю фотографії, викладаю в Інтернеті і люди телефонують. Буває, що хтось впаде в око клієнтам у магазині. Теж забирають», — зазначає Ольга.
У мріях жінки — мережа своїх магазинів із ветклініками. Втім профільної освіти вона не має. Каже, що пробувала вступити до навчального закладу, аби вивчитися, але там сказали, що за віком вже пізно. Максимум, що можуть дати після закінчення — сертифікат про проходження курсів, який, втім, не дає права на медичну практику.
«Якби я мала таку освіту, звісно, було б простіше. І менше коштів витрачала би на лікування тварин, і могла би сама працювати у своїй клініці. А так, треба ще і ветлікарів шукати, що також додаткові гроші, — пояснює Ольга і жартома додає: поблизу продаються лотерейні квитки, де виграш становить 23 мільйони. — От якби виграти джекпот, сплатити податки, у мене б лишилося ще кілька мільйонів. Тоді би справи пішли вгору!».
Жінка каже, що займатися і магазином, і тваринами важко, але інакше вона просто не може.
Котячі історії
Про тварин власниця магазину може розповідати годинами. Та й говорить про них більше, ніж про себе. Наприклад, кіт Бублік знайшов її сам, коли Ольга сиділа на вулиці. Каже, підійшов і почав кусати за підборіддя. Підібрала. З’ясувалося, що у кота запалення легень — вилікували. Після одужання він оселився у «Зоосаду».
«Він у нас дуже любить людей, контактний. Багато муркотить, полюбляє, коли його гладять», — характеризує Бубліка Ольга.
Під батареєю тут спить чорнявий Жорік. Господарка називає його ще Пластиліном, адже кіт дуже податливий: і животик дає чухати, і не проти, якщо йому лапку посмикати трохи, та й спить у будь-якій позі. Головне — щоби поруч була людина.
А у клітці на підлозі живе величенька киця на ім’я Сонька Золота Ручка. Вона ще у спеціальній пов’язці після стерилізації. Хвостата так само як і інші легко йде на контакт, але доволі швидко забуває про те, що її пестять, та віддає перевагу їжі у мисці.
Також в магазині мешкає старенька кішка, яка пережила операцію з видалення пухлини. І хоча у білявки вже не має зубів, вона спокійно дозволяє себе погладити.
«Закордоном є культура того, щоби люди похилого віку брали до себе стареньких тварин. З одного боку, вони не відчувають себе самотніми, з іншого, тваринки не страждають від того, що їм не можуть приділити достатньо уваги: бавитися, вставати щоразу вночі тощо, — каже Ольга. — У нас, на жаль, люди переконані, що треба брати до себе лише маленьких кошенят. Але що тварина буде робити, якщо її власниця, якій, наприклад, 80, помре? Це стрес, і її скоріше за все, викинуть на вулицю».
А ще Ольга пригадує, що у неї жили котики з вадами зору: один повністю сліпий, а інший — з одним оком. Зір вони втратили через інфекцію. Але це не завадило прилаштувати хвостатих. Каже, що кошеня без очей взяла до себе родина, де троє дітей. І там пухнастий чудово себе почуває: грається з ними, реагує на звуки та навіть намагається ловити мух.
«Заберуть чи не заберуть кота, часто залежить від його вдачі. У мене якось був дуже красивий кіт, білий, з великими блакитними очима, та тримісячний, схожий на мишеня. Прийшла жінка і взяла собі другого, бо він їй більше чомусь сподобався», — пригадує Ольга.
А один з її вихованців навіть переїхав до Польщі та живе там у злагоді з кроликом.
Поради тим, хто хоче завести домашнього улюбленця
Ольга Горбач попереджає: якщо хочете завести домашнього улюбленця, десять разів подумайте про це. А краще — візьміть до себе чужого кота, наприклад, у друзів, які поїхали на відпочинок, або ж дайте оголошення про те, що берете тварин на перетримку.
«Буває, що людина з першого дня розуміє — це не для неї і більше до теми домашніх тварин не повертається. Буває, звісно, і таке, що за тиждень не встигають зрозуміти, що таке кіт, і все ж заводять, а потім жалкують про це. Втім, краще все-таки спробувати потренуватися, умовно кажучи», — переконана жінка.
Крім того, вона радить брати тварину, якій вже виповнилося хоча б півроку. У цей час зрозуміло, який у неї характер.
«Не всім підходять активні кошеня, не всі люблять дуже муркотливих, до прикладу. Коли тваринка має півроку, це все видно», — наголошує вона.
У випадку, якщо ви знайшли чотирилапого на вулиці, у першу чергу, варто віднести його до ветеринарної клініки і зробити всі аналізи, включно з аналізом крові.
«Наприклад, я до себе одразу тварин не беру, бо невідомо, чи може вона чимось заразити тих, які вже живуть у магазині і здорові. Тому я відношу до клініки, де роблять тест на СНІД, лейкоз, беруть аналізи крові, дивляться вушка, перевіряють на шкірні захворювання тощо», — ділиться досвідом Ольга Горбач.
Окремо Ольга наголошує на тому, що до питання домашніх тварин треба підходити дуже уважно. І перед тим, як завести собі одненьку, треба перечитати багато інформації.
