Коли ви в останній раз читали комікс? А можливо ви взагалі погано уявляєте, що це таке? Знайомтесь з Ярославом Світом – автором коміксу «Троє проти зла».  Це історія про трьох хлопців, які живуть на Сихові і потрапляють у світ пригод. Ми поспілкувались з автором про наш район, ідею коміксу та про те, як із ілюстрації та тексту створюються сильні історії. 

Ярославе, ти проживаєш на Сихові?

Я виріс на Сихові, вчився у 96 школі та в ліцеї  «Оріяна», але після закінчення університету, через сімейні обставини довелось переїхати в інший район, зараз я працюю дизайнером.

Як в тебе  з’явилась ідея коміксу «Троє проти Зла»?

Комікси я малював, коли ще вчився в школі. Малював для себе, для друзів, щоб викласти в інтернет. Вже тоді зародилась ідея коміксу «Троє проти Зла». Але серйозно за проект взявся після 2016 року, коли українські комікси знову стали популярні. Задумав  його таким, аби його могли читати всі. В ньому переплетені класичні та міфічні сюжети, переосмислені казкові та фольклорні персонажі і є алюзії на сучасну культуру.

Комікс починається з Сихова: двоє друзів, розсудливий Орест і відчайдушний Антон, стають свідками викрадення свого товариша Ромка дивною потворою. Вони зникають у порталі на барахолці, Антон та Орест відправляються слідом – саме так починаються пригоди в іншому фантастичному світі. Сихів відіграє важливу роль в коміксі – це дім, у який персонажі хочуть повернутися.

Спочатку це мав бути комікс тільки на 150 сторінок, але вийшла трилогія. Другий комікс вийде у липні, вже зовсім скоро, а третій ми малюємо.  На першу книгу на Спільнокошті нам пожертвували 146 благодійників  – 35 412 гривень.

 

Чи ставив ти за мету популяризувати район Сихів ?

Так, в коміксі дуже багато йдеться про Сихів. Я люблю Сихів, адже виріс тут. Наприклад, спайдермен в коміксах літає собі десь в Нью-Йорку. Це для нас Нью-Йорк далекий і неймовірний. А для мешканців цього міста він звичайний, вони бачать на малюнках знайомі вулички, будинки та парки. Тут така ж філософія: герої  цього коміксу повинні нагадувати людей з твого району, події мають розгортатися на фоні знайомих будинків або маршруток. До того ж, я добре знаю Сихів, а писати краще про те, що ти добре знаєш сам.

 

Скільки часу зайняло від ідеї до реалізації?

У 2016 році я почав писати сценарій, потім шукав художника. Десь у 2017 році ми почали малювати першу частину. Робота розтягнулася приблизно на рік. Спочатку на думку спадає ідея малюнку, а вже потім придумую до нього фрази. Я малюю сторінку олівцем, а Тарас Ярмусь виконує роботу контуриста, він поверх вже її оцифровує і  вирівнює лінії. У нас такий конвеєр: після того, як я зроблю певну роботу – він починає робити свою. Коли він закінчив контур, я починаю працювати з кольором. Це вже специфіка роботи над малюнками для коміксу. 

«Головне знайти правильний підхід, щоб розповідати про Сихів за межами нашої країни»

На яку аудиторію ти розраховував?

Я розраховував, що читатимуть підлітки, але старші також купують. Багато хто думає, що коміксами цікавляться тільки діти, але насправді їх читають люди від 20 до 30 років. Саме в цьому коміксі є відсилання до минулого, коли долар був по п’ять гривень, в моді були кульки «Boss», коли ми лікувались подорожниками та носили на зап’ясті червону нитку, щоб не зурочили. А для дітей він цікавий, тому що є яскраві персонажі,  наприклад, їжачок. Інші читачі знаходять для себе якісь невеликі ідеї, які я закладаю.

 

 

А на аудиторію за кордоном?

Так, в мене була ідея зробити комікс, який  максимально буде розрахований на велику аудиторію. Комікси пропагують американську культуру, аніме пропагують японську культуру, так само можна перекласти і українські. Читачі їх будуть брати заради історій і разом з тим дізнаватимуться більше про нашу країну. Головне знайти правильний підхід та освоїти універсальну мову комікс-творчості, щоб розповісти про Сихів за межами нашої країни.

Чому обрав саме комікси, а не оповідання?

Я з дитинства любив малювати комікси, а от оповідання писати – ні. По-перше, з української мови в мене була погана оцінка, навіть першу частину “Троє проти Зла” критикують за те, що в ній є орфографічні помилки. По-друге, комікси – це ідеальний спосіб зробити щось яскраве і бюджетне. Щоб зняти фільм треба мати купу грошей і часу, для випуску мультфільму важко знайти аніматорів, і немає гарантії, що твоя робота сподобається. Комікси – це перевірка ідеї, ти можеш показати свою ідею і зразу побачити реакцію читача. А потім вже з цього щось придумати далі. 

Як розвиваються українські комікси? чи склався у нас якийсь особливий стиль?

Справжній бум коміксів стався в 90-х роках. Але з часом попит впав. Річ у тому, що їх в Україні до цього часу не сприймають, як серйозний жанр. Насправді, комікс – це мальована історія, але, найчастіше, коли ми говоримо це слово, то маємо на увазі американську школу мальованих історій, певний стиль виконання та колористику. Але є ще серйозні франко-бельгійські графічні новели. Японці малюють чорно-білі манги – це вид мальованих історій, які мають свій особливий шарм. Щодо сюжетів, то американці малюють історії про супергероїв, європейці більше полюбляють детективні та пригодницькі історії, а у японців – Наруто, Sailor Moon, One Piece.  

Про мій комікс можна сказати, що він наслідує американську школу, в якому присутні яскраві діснеївські кольори, гумор. Але є у Львові автор, який малює жахи і він хоче, також є авторка, яка працює в стилі фентезі. Все залежить від автора та від того, що він колись читав.

У нас ще немає чисто українського стилю, але колись був  сатиричний журнал “Перець”, одним із авторів якого був Анатолій Василенко. От його стилістика унікальна, він малював і карикатури, і коротенькі дитячі комікси.

Примітно, що  пропагандистські листівки УПА також були виготовлені у вигляді коміксів.

 

 

Чи збільшується попит на комікси зараз?

Після 2014 року почали знов з’являтись авторські комікси. По-перше, видавництва почали активно перекладати на українську мову закордонні комікси, тому що закрили російський імпорт. Раніше вони приходили з Росії вже перекладені.

По-друге, проводять великі фестивалі в Києві, з’являється спільнота. 

Є видавництво «Вовкулака» в Києві, у Львові видавництво UA Comics, от вони популяризують українські комікси. І це вже переходить з рівня ентузіазму на професійний рівень. 

Тепер ми дійшли до такого етапу, що в нас повинна бути конкуренція. Ти маєш намагатись випустити щось краще для того, щоб тебе люди вибрали, щоб звернули увагу. Тобто, ти не можеш вже апелювати до того, що я роблю український продукт, тому  підтримайте мене.

Я видаю україномовний комікс, але він подобається і російськомовним читачам, що дуже приємно. 

Яка головна ідея коміксів?

Головна ідея – боротьба проти зла.

Чи потрібно в Україні створювати комікси з супергероями?

Супергерої виникли в Америці в 40х роках, як пропаганда проти фашизму. Супермен бився проти фашистів. Так само була диво-жінка, вона теж проти фашистів воювала. Такі герої з’являються в певний історичний момент. Це як реакція у суспільстві. Герої – це була своєрідна відповідь. В нас щось має бути інше, бо ця тема вже вичерпана. 

Що нам потрібно – це малювати і видаватись, експериментувати і витратити на це час. Наприклад, Бетмена творили 70 років, герой еволюціонував.  Історія має пройти якийсь шлях. Фільм, який зняли про цього супергероя, вже акумулює в собі все найкраще із коміксів.

«Я видаю україномовний комікс, але він подобається і російськомовним читачам, що дуже приємно»

Що б могло стати популярним серед українців?

Можливо повернеться тема козацтва, але мене цікавлять більш урбаністичні речі. Є вже ідеї для персонажів.  Щоб зрозуміти, що могло б зайти для українців, треба, як мінімум, видавати 50 коміксів, замість 5-ти. Їх все ще замало на ринку, всі вони різношерсті і майже не конкурують між собою.

Тобто, ваш комікс ні з ким не конкурує?

Поки що, ніхто не робив таку сатиру фентезі. Мав вийти комікс фентезі “Банда” Антона Петрусевича, там головний герой схожий на козака, а ще є роботи та фантастичні монстри. Цікавий вийшов комікс “Серед Овець”, автор з Києва – Олександр Корешков, якого вже називають українським Оруеллом. Він пропонує нам подивитись на історію боротьби з системою. Кажуть, що це найкрасивіший український комікс, він дуже гарно намальований.

Є також комікс жахів про середньовічне селище в Англії, в якому відьми живуть. Є комікс про космос за 3000 років від нашої ери. Поки що, всі автори працюють кожен в своєму жанрі.

І всі комікси розкуповують?

Не так зразу, але з часом розкуповують. Вони виходять невеликими тиражами від 1000 до 2000 екземплярів.  Я, наприклад, продав 2000 шт. за рік – півтора. Це хороший результат. 

 

 

У вас в коміксі є фрази: «Хоч зараз щось відбувається на Сихові» і «Сихів-це найкраще місце, де можна жити»…

Так, так. Ідея першої фрази – тут все таке нудне, одноманітне, спальний район, рутина. Що тут може цікавого відбуватись?  І тому герой радіє з того, що на Сихові щось трапляється, він хоче чогось нового, подій і пригод. Але насправді, Сихів «ідеальний район», тому що тут є все  для комфортного життя. Він гарно виглядає і з точки зору естетики, і з точки зору комфорту. Тут дуже спокійно і затишно.

Тільки на жаль ти переїхав… 

Так, але повернувся у своїх коміксах.

 

Спілкувалась: Вікторія Матевощук
Фото: Ярослав Тимчишин