«В Україні переробляють лише 3,2% відходів». Головне з екофорому у Львові

На Lviv Eco Forum відбулась дискусія по роздільному збору і переробці вторинної сировини. Юристи та представники бізнесу говорили про те, чому в Україні переробляють лише 3,2% відходів, про запровадження системи розширеної відповідальності виробника та ділилися досвідом Вишгорода, в якому місцеві підприємства добились того, що 22% відходів в місті збирається роздільно.

Анна Таранцова — заступниця голови української пакувально-екологічної коаліції 

Я представляю українську пакувальну екологічну коаліцію, яка об’єднує великих виробників. Основне завдання коаліції —  запровадження на законодавчому рівні розширеної відповідальності виробників.

Розширена відповідальність виробників — це збирання і переробка відходів упаковки та інших товарів, які стають відходами.  Це основа економіки замкнутого циклу, на яку вже фактично переходять всі країни Європи. У 2015 році ЄС оприлюднив план дій з переходу на економіку замкнутого циклу. Основна ідея —  зведення до мінімуму використання первинних ресурсів, повторне використання та переробка. Сьогодні, 43% всіх відходів, які утворюються в країнах ЄС  потрапляють на переробку, 26% — на спалення. І, навіть, спалення відбувається  з дотриманням всіх технологій очистки викидів. На захоронення потрапляє — 30% відходів.  

Що відбувається в Україні з відходами? Здебільшого, вони потрапляють на захоронення — 94%, переробляємо — 3,2%, спалюємо — 2,7%. Чому ми радикально відстаємо? Тому що в Україні фактично відсутні закони для система роздільного збирання побутових відходів. 

Що ми маємо робити, щоб змінити ситуацію? Перший щабель поводження з відходами — це запобігання їх утворенню. Потрібно зменшити використовування тари для транспортування товарів, а пакування зробити більше екологічним.

Другий щабель – це підготовка до переробки. Потрібно подбати про те, як налагодити систему сортування відходів, аби вони стали вторинним ресурсом для нових товарів. Це і є циркулярна економіка, коли ви не берете ресурси з природи, а використовуєте вже те, що є.  

Третій щабель поводження з відходами – це спалення з виробленням електричної чи теплової енергії. 

І останнє – це захоронення. В Україні є звалища, які більш-менш можна назвати полігонами.  Вони мають необхідну документацію і  побудовані відповідно до будівельних норм, які існують по таким об’єктам. Є такі сміттєзвалища, які не можна назвати полігонами. 

 

Я розкажу як це робиться практично, на базі пілотного проекту, який ми запровадили у місті Вишгород. П’ять міжнародних компаній об’єднались для того, аби випробувати систему розширеної відповідальності. В 2017 році запустили проект, який розрахований на п’ять років. Фактично виробники за свій кошт облаштували роздільне збирання, логістику сортування та вивезення сміття. За рік ми у Вишгороді добились того, що 22% відходів упаковки вже збирається роздільно, а  на існуючий полігон у місті  зменшилось навантаження. За п’ять років є план досягнути 50% збирання і переробки упаковки з міста Вишгород – це 300 тисяч населення.

“Розширена відповідальність виробників — це збирання і переробка відходів упаковки та інших товарів, які стають відходами”

 

 Ольга Мелень-Забрамна — керівниця юридичного відділу міжнародної благодійної організації «Екологія.Право.Людина»

В країні розвалена система екологічного контролю та державного екологічного моніторингу. Тому багато питань потребують вдосконалення на законодавчому рівні. 

Які види відходів можуть підпадати під систему розширеної відповідальності виробника? Це старі автомобілі, мастила, батарейки, акумулятори, відходи електричного і електронного обладнання, упаковочні матеріали, матраци та килими, меблі та фармацевтичні вироби. 

Може бути кілька варіантів системи розширеної відповідальності для виробника. По-перше, зобов’язати бізнес забирати продукцію та встановити цілі по переробці тих чи інших видів відходів. Можливо  ввести систему повернення. Наприклад, Сільпо збирає склотару, а за вторсировину повертає якісь кошти.

Інший варіант  — це взятя бізнесом на себе відповідальність, наприклад, як у Вишгороді. Виробники за свій кошт можуть облаштувати роздільне збирання, а також розробити логістику вивезення, сортування сміття.

Держава може встановити податок за відмову від переробки відходів. Можна запровадити субсидування переробки конкретних видів відходів. Тобто, держава підтримуватиме ті підприємства, які переробляють відходи електронного та електричного обладнання тощо. Для них можуть бути  податкові пільги, які поширюватимуться як на виробників так і на переробні підприємства.

“У 2017 році прийняли національну стратегію управління відходами до 2030 року, яка базується на системі розширеної відповідальності виробника “

Що ж, врешті, буде робитись в Україні із запровадженням системи розширеної відповідальності виробника?  У 2017 році були прийнята національна стратегія управління відходами до 2030 року, вона базується на системі розширеної відповідальності виробника та передбачає створення координаційного органу для її організації.

Система розширеної відповідальності зобов’яже виробників та імпортерів приймати відходи від споживачів і надалі управляти цими відходами: збір, транспортування, переробка і подальше використання.

 

 

Юлія Стельмах — старший менеджер по роботі з органами державної влади Carsberg Ukraine

Компанія Carlsberg —  учасник бізнес коаліції об’єднання виробників, ми давно вже обговорюємо питання поводження  з відходами і активно працюємо над декількома цілями сталого розвитку, які ґрунтуються на глобальних задачах ООН. Всі цілі досягаються не одномоментно, ми йдемо до них поступово.

По-перше, «Нуль вуглецевого сліду» — зменшення викидів СО2. Відбувається завдяки  роботі над більш екологічною упаковкою та за рахунок повторного використання ресурсів, тобто ми намагаємось якнайбільше використовувати оборотну тару, щоб зберегти ресурси, які потрібні для виготовлення нової скляної пляшки. Ми поставили перед собою за мету до 2030 року зменшити вуглецевий викид на 30%.

По-друге, «Нуль втрат води». Означає, що  у всіх виробничих процесах ми намагаємось використовувати ощадно всі водні ресурси і запобігати тому, щоб вони не були використані не по призначенню, або втрачені в процесі виробництва.

По-третє,  «Нуль безвідповідального споживання». Ми працюємо із продавцями кіосків, які часто не дотримуються законодавства.Також намагаємось проводити просвітницькі кампанії серед населення, наприклад, проводимо глобальний день відповідального споживання. І задля того, щоб досягати спільних цілей, компанія об’єднується з усією індустрією